Бучік Олексій Іванович

Народився 1 травня 1974 року в Керчі.

У 1985 році з родиною переїхав на північ Росії, де у 1988 році здобув неповну середню освіту, отримавши свідоцтво з відзнакою та похвальною грамотою.

У 1989 році родина повернулася до Керчі, де Олексій здобув спеціальність токаря у гірничо-металургійному технікумі (з 2011 року – Керченський політехнічний коледж Національного університету харчових технологій).

Проходив строкову військову службу в повітряно-десантних військах ЗСУ.

У 1993 (за іншими даними – 1995) році переїхав з родиною до села Баланівки Гайсинського району Вінницької області, де працював звальщиком у Бершадському лісовому господарстві, згодом – у ПрАТ «Бершадський птахокомбінат» (село Війтівка Гайсинського району Вінницької області).

Після 2014 року брав участь в АТО.

У березні 2022 року був мобілізований до ЗСУ, служив у званні старшого сержанта на посаді старшого розвідника відділення взводу спостереження розвідувальної роти в/ч А1619.

6 жовтня 2022 року загинув під час ведення бойових дій поблизу села Тернові Поди Снігурівського району Миколаївської області.

Залишив дружину та синів.

Похований у Баланівці.

Указом Президента України №122/2023 від 2 березня 2023 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.