Липа   Іван
(1865
-
1923)
Літературний, громадський і державний діяч
Головна/ Енциклопедія/ Постаті / Липа

Липа Іван Левкович

Народився 24 лютого 1865 року в Керчі на горі Мітрідат в убогій міщанській родині.

Навчався у церковно-парафіяльній школі при грецькій Івано-Предтеченській церкві. У 1878–1887 рр. навчався в Олександрівській чоловічій гімназії, яку скінчив із відмінними результатами.

У 1888 році вступив на медичний факультет Харківського університету.

У 1891 році став співзасновником Братства тарасівців – першої таємної української молодіжної організації, що народилася на могилі Тараса Шевченка в Каневі, де Михайло Коцюбинський, Микола Вороний, брати Міхновські, Борис Грінченко та інші видатні особистості заприсяглися присвятити свої життя боротьбі за Україну. Члени братства були заарештовані поліцією. Іван Липа в 1893 році був виключений з університету і понад рік пробув у в'язниці, після чого мешкав під поліційним наглядом у Керчі.

У 1896 році поновив навчання на медичному факультеті Казанського університету, який закінчив 1897 року, після чого мешкав на Херсонщині та Полтавщині. У 1902 році переїхав до Одеси, на початку 1904 року одружився. Служив лікарем на Одещині, лікуючи незаможних.

У добу УНР перебував на посадах керівника комітету Одеси від УНР та інспектора міста з медицини. Після праці на посаді завідувача управління культури міністерства народної освіти в уряді УНР, у 1919 році був призначений міністром віросповідань. Маючи на меті не лише державну, а й духовну незалежність України, спільно з митрополитом Іларіоном (Іваном Огієнком) розробляв програму незалежності української православної церкви, докладав зусиль до створення українського патріархату і скликання першого синоду ієрархів української церкви.

Узяв активну участь у розробці першого проекту Конституції України у Львові у 1920 році. Деякий час був міністром охорони здоров'я УНР в екзилі.

Відомий як літератор.

Помер 13 листопада 1923 року від раку шлунка. Похований на цвинтарі міста Винники у передмісті Львова, де мешкав з березня 1922 року.

В Керчі по вулиці Другій Мітрідатській було встановлено меморіальну дошку на честь видатного уродженця міста; після російської окупації Криму у 2014 році її доля невідома.


«Наш державний здвиг невгасимим вогнем запалить усі живі українські душі, і свого часу таки принесе відповідний плід. Помремо ми, але святий вогонь, що його ми сміливо запалили, уже ніколи не погасне. Це те, що переживе нас і створить найрозкішніші легенди в Україні».