Дворниченко Іван Никифорович

Точна дата (приблизно 1855 рік) і місце народження невідомі.

Свій шлях в українському театрі почав у 1883 році спочатку як звичайний хорист. Згодом працював хормейстером, потім – диригентом у першій постійній українській театральній трупі Михайла Старицького у період її найбільшого розквіту. Після розколу трупи у 1885 році увійшов до товариства акторів, що були звільнені з трупи Старицького і утворили окреме товариство, яке за погодженням із корифеєм українського театру використовувало його ім'я, а також реквізит і літературу. Товариство розпочало вистави у Сімферополі. Під час успішної презентації першої постановки («Назар Стодоля») Іван Дворниченко «виявив себе добрим хормейстером, дотепно поставив хори, диригував оркестрою при супроводі співам». Трупа також успішно виступала у Севастополі та Ялті.

Надалі Дворниченко співпрацював із трупами Марка Кропивницького, Панаса Саксаганського та іншими; виступав як виконавець співочих ролей – Петра в «Наталці Полтавці», Андрія і Султана в «Запорожці за Дунаєм», Олексія в «Сватанні на Гончарівці». Як диригент брав участь у постановках вистав «Наталка Полтавка» і «Чорноморці» Миколи Лисенка, які здійснив Марко Кропивницький.

У 1890 році працював у трупі Петра Мирова-Бедюха. У 1892–1894 рр. був антрепренером власної української драматичної трупи, з якою гастролював на Чернігівщині та в містах Росії. Станом на осінь 1901 року був диригентом і хормейстером «русско-малорусской труппы» Алєксандрова, що виступала зокрема в Контрактовому будинку на Подолі в Києві.

На початку ХХ століття через незадовільний стан здоров’я залишив сцену, після чого оселився у Павлограді (нині Дніпропетровської області). Однак восени 1909 року прийняв запрошення на посаду хормейстера і режисера у музично-драматичному гуртку, який у містечку Юзівці (сучасний Донецьк) організували робітники Новоросійського товариства кам’яновугільного, залізоробного та рейкового виробництв.

Приблизно у 1910 році оселився у Феодосії, де долучився до національно-культурного життя місцевої української громади, працював учителем співу в гімназіях та реальному училищі, керував церковними хорами, брав участь в організації українських вистав (зокрема, восени 1910 року під керівництвом Дворниченка місцева аматорська трупа поставила «Запорожця за Дунаєм» і «Наталку Полтавку»). За свідченнями сучасників, своєю лагідною вдачею здобув повагу як серед учнів, так і серед містян загалом.

Помер 8 квітня 1913 року в Феодосії через проблеми з серцем. Родина Івана Дворниченка після його смерті залишилася без засобів до існування; її подальша доля невідома.