Щербак Олександр Юхимович

Доктор медицини, професор, невропатолог, психіатр, фізіотерапевт. Вважається основоположником фізіотерапії на теренах колишніх російської імперії та совєтського союзу.

Народився 30 серпня 1863 року в Ніжині на Чернігівщині у дворянській родині. У рідному місті здобув початкову освіту у класичній гімназії при історико-філологічному інституті князя Безбородька, яку скінчив у 1881 році з золотою медаллю. Вступив до медичного факультету Імператорського університету святого Володимира в Києві, звідки у 1883 році перевівся на III курс Імператорської військово-медичної академії у Санкт-Петербурзі, яку скінчив з відзнакою та ступенем лікаря. Ще у студентські роки зацікавився темою гальванічної збудливості нервів і м’язів: за цикл відповідних робіт здобув золоту медаль імені С. П. Боткіна. По завершенні навчання в академії був нагороджений премією імені Пальцева та залишений «лікарем для вдосконалення» у клініці психіатрії та нервових хвороб під керівництвом професора І. П. Мержеєвського.

У 1890 році захистив дисертацію за темою «Про залежність фосфорного обміну від посиленої або послабленої діяльності головного мозку» на здобуття ступеня доктора медицини. У 1890-1893 рр. поглиблено студіював неврологію у Франції та Німеччині, проходив стажування у видатних європейських діячів медицини.

У 1893 році був обраний приват-доцентом кафедри нервових і душевних хвороб Військово-медичної академії в Санкт-Петербурзі, і в той же час – професором медичного факультету Варшавського університету. 1 січня 1894 року був затверджений на посаді екстраординарного, у 1897 році – ординарного професора. Організував клінічне викладання нервових хвороб, впровадив курс судової психіатрії, читав курс фізіологічної психології. У 1901 році видав працю «Клінічні лекції з нервових і душевних хвороб»; за кілька років уточнив низку теоретичних положень, висловлених у цій праці, у статті «Про рефлекси головного мозку та ендогенні відчуття».

У 1911 році Олександр Юхимович за станом здоров’я залишив університет і переїхав до Севастополя, де у 1914 році узяв активну участь в організації Романовського інституту фізичних методів лікування, який очолював до кінця свого життя. Вивчав гальванізацію та електрофорез, створив власну оригінальну фізіотерапевтичну школу, розробив низку нових методів фізіотерапії (шийна діатермія, комірцевий і поясний методи, методи іонних і регіонарних рефлексів, нові методи дослідження ендокринної та нервової систем тощо). Електрична йод-іонна проба, запропонована науковцем, широко застосовувалася в експериментальних дослідженнях.

Олександр Щербак був винятково чуйним до скарг хворих, пильно й сердечно ставився однаково до всіх; через це він здобув велику популярність і любов з боку людей, що шукали його допомоги. За своєю вдачею він був скромною людиною, анітрохи не схильною ставити себе вище за іншу, і тверезо та критично ставився до себе, а також був далеким від честолюбства та будь-якого кар’єризму, навіть наукового.

Широко відомими були наступні праці Олександра Щербака: «Вступ до курсу загальної фізіотерапії», «Про так званий біологічний резонанс», «Про біологічні засади електротерапії» та ін. Виданий по смерті науковця збірник праць «Основні праці з фізіотерапії професора О. Ю. Щербака» тривалий час був настільною книжкою фізіотерапевтів; деякі його праці лишаються актуальними дотепер.

Олександр Щербак помер 23 квітня 1934 року. Похований на старому міському цвинтарі Севастополя на вулиці Пожарова. Його ім’ям було названо вулиці у Севастополі та Ялті.