Зєнов Олексій Олександрович

Народився 29 березня 1990 року в селищі Нижньогірську Кримської області (нині Білогірського району АР Крим).

З 1994 року із братом мешкав у бабусі та дідуся в селі Кетрисанівці Бобринецького (нині Кропивницького) району Кіровоградської області, де скінчив школу. Згодом прислуговував в одному з соборів УПЦ МП в місті Кропивницькому, а також в інших храмах Олександрійської єпархії УПЦ МП.

Працював на будівництві в різних регіонах України, беручи участь у спорудженні стадіонів та інших футбольних об'єктів; при цьому сам захоплювався футболом, був не лише вболівальником, а й активним гравцем.

У листопаді 2024 року був мобілізований до ЗСУ; мав звання солдата. В лютому 2025 року отримав тяжкі поранення; після лікування повернувся до війська.

16 серпня 2025 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Могриці Сумського району Сумської області.

Залишив сина.

Похований 22 серпня 2025 року в селі Головківці Олександрійського району Кіровоградської області.

Указом президента України №838/2025 від 10 листопада 2025 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.