Аллеров   Владислав
(1985 - 2022)
Головна/ Енциклопедія/ Меморіал / Аллеров

Аллеров Владислав Юрійович («Фокс»)

Народився 2 січня 1985 року у Львові.

В дитинстві навчався в п’яти школах, у тому числі в гімназії №1 у Cімферополі; атестат про повну середню освіту отримав в Українській школі-гімназії Сімферополя.

Мав родинні зв’язки з Кримом (предки по батьківській лінії мешкали й були поховані у Сімферополі, один прадід під час ІІ світової війни брав участь у партизанському русі, був почесним громадянином Феодосії, інший прадід очолював раду ветеранів АР Крим).

У 2006 році скінчив Національну академію Національної гвардії України, відтоді пройшов шлях від лейтенанта до полковника.

До 2012 року служив у гірськострілецькому спецпідрозділі Внутрішніх військ МВС України «Лаванда».

У Криму створив родину, в якій народився первісток.

З перших днів російсько-української війни брав у ній участь, проходив службу на посаді командира окремого загону спеціального призначення «Західне територіальне управління Національної гвардії України».

У 2016 році був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У 2021 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему «Військово-призовні кампанії до Збройних Сил СРСР в умовах формування багатопартійної системи в Українській РСР (1990–1991)».

Загинув 30 травня 2022 року, потрапивши під ворожий артилерійський обстріл під час повернення з бойового завдання в Ізюмському районі Харківської області, прикривши відхід евакуаційної групи.

Похований 1 червня 2022 року у Львові на Личаківському кладовищі.

27 грудня 2022 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі був удостоєний звання Героя України посмертно.


«До останнього я мав надію, що ми разом звільнятимемо Крим, з яким нашу родину пов’язує багато чого. Це не лише місце служби, моє і сина. Батьки моїх батьків поховані в Сімферополі, мій дід воював, партизанив і був почесним громадянином міста Феодосії. Другий дід був головою ради ветеранів АРК. І старший син Владислава, Микита, народився там. Тобто Крим – наш. Усе одно ми повернемось і будемо його звільняти. І як не син, то онук ступить на цю землю».

(батько Героя Юрій Аллеров)