Іваненко Володимир Олександрович
Народився 21 січня 1954 року в Керчі в родині кадрового військового.
У 1961–1971 рр. навчався в одній зі шкіл Сімферополя.
У 1974–1980 рр. навчався у Миколаївському кораблебудівному інституті ім. С. О. Макарова.
Працював у Центральному науково-дослідному інституті технології суднобудування (ЦНІіТС), отримав кілька авторських свідоцтв на новаторські розробки в галузі суднобудування.
Кілька років життя працював у карному розшуку обласного відділу МВС міста Миколаєва. Пішов з посади слідчого в чині капітана.
У 1987–1988 рр. займався організацією першого в СРСР недержавного кабельного телеканалу. 13 лютого 1988 року в якості експерименту в Миколаєві на базі міського комітету комсомолу розпочав мовлення «Молодіжний відеоканал», першим директором якого став Володимир Іваненко. Наприкінці 1988 року «Молодіжний відеоканал», з ініціативи Іваненка, вийшов з-під опіки міськкому комсомолу і був перейменований на Творче об'єднання нових інформаційних систем (Тоніс). На початку 1990 року «Тоніс» почав мовлення в ефірі з власного передавача потужністю 1 кіловат, встановленого на вишці, яка спершу використовувалася КДБ як заглушувач сигналів зарубіжних радіостанцій. За деякий час ефірна телекомпанія «Тоніс» з Миколаєва переїхала до Києва і була перейменована на «ТЕТ-а-ТЕТ» (Tоніс-Ентер-Tелебачення).
Бувши незмінним президентом телекомпанії «Тоніс», на початку 1992 року Володимир Іваненко ініціював проведення в Харкові першого з'їзду незалежних телекомпаній під гаслом «За охорону авторських прав». На цьому з'їзді було створено «Міждержавне об'єднання Тоніс». Його президентом одностайно був обраний Іваненко, якому вдалося об'єднати під єдиною маркою «Тоніс» понад вісімдесят кабельних і ефірних телекомпаній з різних регіонів колишнього СРСР.
Був одним з перших незалежних продюсерів на території колишнього СРСР. Протягом 16 років до останнього дня займався реалізацією проекту «Міжнародний слов'янський канал» (МСК). З початку 2006 року – генеральний директор компанії Slavonic Channel International (SCI), оновлену концепцію мовлення якої розробляв з 2005 року.
Помер 15 жовтня 2006 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
