Коробенков Микола Іванович

Народився в місті Златоусті (Чєлябінська область, РФ). З 10-річного віку мешкав у Сімферополі.

Скінчив з відзнакою Харківський радіотехнічний університет, після чого повернувся до Сімферополя, де працював у галузі ІТ. Певний час мав реєстрацію у Джанкойському районі.

13 грудня 2013 року виїхав із сином до Києва; з наступного дня протягом двох місяців брав участь у подіях Революції гідності, надаючи допомогу пораненим у складі команди Товариства Червоного Хреста. Разом з іншими активістами руху «Євромайдан-Крим» формував кримську сотню Майдану, сотником якої був.

Заснував ГО «Центральна Рада сотень Майдану України» та благодійний фонд цієї організації.

Після російської окупації Криму не зміг повернутися на батьківщину, оселився в Київській області.

Долучився до ГО «Захист Патріотів» як інструктор, навчав військових тактичної медицини. Також навчав домедичної допомоги вихованців інтернатів на таборах «Help Us Help / Нове Покоління». Співпрацював з волонтерською рятувальною організацією «Мотохелп» та громадською ініціативою «РеаніМетро».

У липні 2017 року заснував ТОВ «Trauma Medical Solutions».

Опанувавши на належному рівні англійську мову, пройшов у США стажування, за результатами якого здобув кваліфікацію екстреного медичного техніка.

Брав участь у дослідженнях ВООЗ, проводячи оцінку роботи первинної ланки медичної допомоги в Україні.

Захоплювався мистецтвом фотографування, брав участь у виставці в Польщі.

У 2020 році зіграв епізодичну роль викладача медицини у фільмі «Стоп Земля».

Після повномасштабного вторгнення РФ до України, 25 лютого 2022 року, мобілізувався до лав ЗСУ. Проводив у своєму підрозділі тренування з тактичної медицини, виконував немедичні бойові завдання. Мав звання молодшого сержанта.

10 листопада 2022 року загинув поблизу Майорська на Донеччині, супроводжуючи колону з пораненими.

Залишив дружину при надії, чотирьох рідних дітей та пасинка.

Похований у селі Лісниках Обухівського району Київської області.

Указом президента України №9/2023 від 9 січня 2023 року за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.