Руданський Степан Васильович

Народився 6 січня 1834 року в селі Хомутинці Вінницького повіту в родині сільського священика.

У 1861 році скінчив Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію. Прибув до Ялти, де працював міським та повітовим лікарем, а також, на громадських засадах, карантинним лікарем у порту.

Робив записи про історію та архітектуру Криму, про Кримську війну 1853–1856 рр. Цікавився археологічними знахідками. Займався розшифруванням написів на надгробках єврейського (караїмського?) цвинтаря, виявлених попід Ведмідь-горою, та аналізом топоніміки Судацької округи за генуезського панування.

У 1863 році влаштувався додатково на посаду службового лікаря кримських маєтків князя Воронцова; постійно виїжджав на виклики хворих.

З 1864 року виконував обов'язки карантинного (санітарного) і портового лікаря Південного узбережжя Криму. Завідував відділенням центральної міської лікарні, згодом – цілою лікарнею. Боровся з антисанітарією в маєтках Мордвинова, турбувався екологічним станом Ялти та поширенням інфекційних хвороб. Доклав зусиль до започаткування санаторно-курортної справи.

Частину придбаної земельної ділянки Руданський віддав під створення загальноміського фонтану. Був одним з проектантів нового базару та творцем першої медичної бібліотеки на Південному узбережжі Криму. Домагався створення в місті пожежної служби та метеорологічної станції. Запровадив масове лікування жінок.

У 1869 році був обраний почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ялтинської округи. Того ж року поширював у Криму знімки могили Тараса Шевченка з метою її впорядкування.

У Ялті Руданський створий "український дивоспів" "Чумак" – драму в романтичному дусі. Також підготував збірки "Подільськеє весілля" та "Копа пісень". У 1864 році опублікував 113 віршів і приказок у збірці "Українські приказки, прислів'я і таке інше", що увійшла до збірки М. Драгоманова "Малороссийские народные предания и рассказы" у 1876 році. Продовжив збирати й укладати фольклорні матеріали (зокрема, збирав по селах пісні та клав їх на ноти; збірник було втрачено), зрідка працював над власними творами та перекладами – зокрема, поемою "Іліада" Гомера, "Енеїда" Вергілія та поеми невідомого автора "Батрахоміомахія" ("Війна мишей і жаб").

У 1872 році захворів на холеру. Потрапив у немилість губернської влади, був звільнений з посади і отримав наказ про переведення до Перекопа.

Помер 3 травня 1873 року в Ялті, де був похований міським коштом на Полікурівському пагорбі.