Купчик Дмитро Володимирович («Севас»)

Народився 2 травня 2002 року в Севастополі.

З 2012 року мешкав з родиною в Києві, де навчався у школі №217 (Дарницький район).

Здобувши неповну середню освіту, з 2017 року опановував фах автослюсаря в Київському професійному коледжі з підвищеною військовою та фізичною підготовкою, який скінчив із відзнакою.

З 2020 року навчався на автомеханічному факультеті Національного транспортного університету (Київ) за спеціальністю «Енергетичне машинобудування».

З початком повномасштабного вторгнення РФ до України в лютому 2022 року долучився до сил територіальної оборони. Наприкінці серпня 2022 року оформив академічну відпустку та став до лав полку ССО «Азов» після проходження відбору.

2 січня 2023 року підписав контракт із ЗСУ, пройшов вишкіл у навчальному центрі «Десна» та Військовій школа командирів імені полковника Євгена Коновальця. В березні став до лав підрозділу «Гідра» 2-го механізованого батальйону 3-ї ОШБ на посаді заступника командира бойової машини – оператора-навідника. Брав участь у бойових діях поблизу Бахмута, в червні 2023 року отримав перше поранення біля населеного пункту Біла Гора. Був нагороджений нагрудним знаком «За службу і звитягу» ІІІ ступеня.

В серпні 2023 року отримав звання молодшого сержанта. У вересні був поранений вдруге поблизу Андріївки; був представлений до відзнаки Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Був також нагороджений відзнаками «За мужність та звитягу» ІІІ ступеня та «За поранення».

Наприкінці грудня 2023 року після перепідготовки повернувся у стрій, за місяць долучився до оборони Авдіївського коксохімічного заводу. В середині лютого 2-й МБ 3-ї ОШБ останнім залишив Авдіївку, давши змогу відійти решті військ.

6 березня 2024 року Дмитро Купчик загинув у боях за село Орлівку Покровського району Донецької області, участь у яких брав після короткочасного лікування наслідків контузії. Деякий час вважався зниклим безвісти; його тіло було неможливо евакуювати з території, зайнятої російськими терористами.

Після репатріації останків та експертизи ДНК, похований 6 вересня 2024 року в смт Шпиків Тульчинського району Вінницької області, звідки родом батьки.

Указом Президента України №35/2025 від 16 січня 2025 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.