Костовський Олександр Микитович

Народився 17 березня 1917 року в Керчі в родині робітника.

Військовий рід Костовських-Гнатенків, що виплекав звитяжних особистостей, у Криму з'явився у 1776 році, коли троє онуків козацького сотника Гната залишили Запорізьку Січ, і вже на півострові рід набув прізвище «Костовські».

У праці Ярослава Тинченка «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921)» у списках загиблих під час битви Повстанської армії УНР з більшовиками під Базаром 17 листопада 1921 року в списках загиблих з боку УНР під номером 2075 зазначається військовий урядовець Микита Костовський. Чи був цей чоловік батьком Олександра Костовського, чи лише мав схоже ім'я – з'ясувати не вдається.

Після смерті батька у 1923 році родина Костовських переїхала до Мелітополя. У 1927 році Олександр пішов до школи. У 1932–1934 рр. навчався у школі фабрично-заводського навчання на станції Мелітополь, був скерований на роботу до залізничного депо на посаду слюсаря. Середню освіту здобув на вечірньому робітничому факультеті у 1935–1937 рр. У 1937 році вступив на фізико-математичний факультет Мелітопольського державного педагогічного інституту (спеціальність «Математика»), який закінчив з відзнакою у 1941 році, отримавши кваліфікацію викладача фізико-математичних дисциплін.

У 1941–1943 рр. проживав у Мелітополі під час німецької окупації. Працював слюсарем у депо Мелітополь. Після приходу комуністів був мобілізований до Радянської армії, закінчення ІІ світової війни зустрів у Берліні. Нагороджений орденом Червоної зірки та медалями «За бойові заслуги», «За звільнення Варшави», «За взяття Берліну». Служив командиром відділення групи реставрації, займався роботою з реставрації деталей. За період служби вніс 24 раціоналізаторьські пропозиції, спроектував та сконструював пристрій для виготовлення складних деталей у польових умовах без складного заводського устаткування.

У 1945 році прибув до Львова, де успішно склав іспити до аспірантури. Під час навчання розпочав трудову діяльність в університеті: у 1947–1948 рр. – старший лаборант кафедри загальної фізики, у 1949 році – старший лаборант кафедри теорії ймовірності.

Після успішного захисту в червні 1949 року кандидатської дисертації, з вересня почав працювати на посадах старшого викладача кафедри загальної математики та кафедри теоретичної механіки (за сумісництвом). 1 жовтня 1949 року обраний на посаду виконувача обов'язків доцента кафедри теоретичної механіки. Після отримання диплому кандидата фізико-математичних наук у червні 1950 року обраний на посаду доцента кафедри загальної механіки, призначений помічником декана фізико-математичного факультету. В 1954 році додатково працював доцентом кафедри вищої математики.

Дослідження Олександра Костовського у 1946–1954 рр. стосувалися проблеми квадрувальності поверхонь. Високу оцінку і загальне визнання йому принесло видання праці «Геометричні побудови одним циркулем» (1959), яка протягом 1960–1986 рр. була видана в багатьох країнах світу (Японія, Англія, США, Болгарія) і різними мовами (зокрема іспанською та англійською). У 1948 році Костовський опублікував (у співавторстві) «Збірник задач і вправ з елементарної математики для учасників математичних олімпіад», у 1956 році – працю «Метод Лобачевського: розв'язування алгебраїчних рівнянь» (на замовлення редакції видання «Радянська школа» з нагоди святкування 100-річного ювілею від дня народження Миколи Лобачевського).

У вересня 1955 року Олександр Костовський обраний доцентом кафедри математичного аналізу. З вересня 1959 року – виконувач обов'язків професора кафедри. З лютого 1960 року виконував обов'язки професора кафедри обчислювальної математики та її завідувача, у квітні став завідувачем. У 1968–1971 рр. – декан механіко-математичного факультету.

У 1970 році одержав звання професора, нагороджений ювілейною медаллю «За звитяжну працю». Постійно поєднував наукову і педагогічну діяльність з організаторською.

Розробив конструктивну геометрію сферографа – гіпотетичного приладу, за допомогою якого можна описувати в просторі сфери заданого радіусу з заданої точки як з центру.

З 1969 року керував науковою темою «Чисельні методи розв'язування функціональних рівнянь», секцією «Теоретичної та прикладної кібернетики» при Львівському Будинку вчених, був членом редколегії журналу «Прикладна та обчислювальна математика» (Київ) та членом наукової секції механіко-математичних наук і обчислювальної техніки при науково-методичній раді Мінвузу України. Протягом багатьох років був членом спеціалізованої Вченої ради Фізико-механічного інституту імені І. Б. Карпенка.

У 1975 році був обраний першим деканом факультету прикладної математики та механіки, створеного на базі механіко-математичного факультету.

У 1999 році отримав дворічну державну стипендію для видатних діячів науки, освіти та культури в галузі освіти. У 2000 році одержав довічну стипендію Президента України.

Помер 27 серпня 2005 року.