Киричок Петро Максимович

Народився 7 липня 1921 року в селі Червоне Широківського району Дніпропетровської області.

Під час ІІ світової війни брав участь в обороні Києва та Ленінграда і в штурмуві Кеніґсберґа, мав три поранення і контузію, був нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За оборону Ленінграда», «За оборону Києва», «За взяття Кенігсберга» та іншими.

У 1950 році скінчив філологічний факультет Криворізького державного педагогічного інституту, у 1953 році – аспірантуру при Одеському державному університеті імені І. І. Мечникова.

Викладацьку діяльність розпочав у 1953–1955 рр. завідувачем кафедри української літератури, деканом філологічного факультету Криворізького державного педагогічного інституту.

У 1955–1976 рр. працював завідувачем кафедри української літератури Сімферопольського державного університету імені М. В. Фрунзе, у заснуванні якої брав безпосередню участь.

У 1954 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Соціальні драми М. Л. Кропивницького», у 1988 році – докторську дисертацію на тему «Українська драматургія 60-х – поч. 80-х рр. XIX ст. Проблема художньої майстерності у зв'язку з творчою практикою письменників».

У 1955 році отримав вчене звання доцента.

У 1991 році за вагомий внесок у розвиток української культури в Криму був удостоєний премії ім. С. Руданського.

У 1992 році отримав вчене звання професора.

Опублікував близько 200 наукових і методичних праць.

До останніх днів життя працював на кафедрі теорії та історії української літератури ТНУ ім. В. І. Вернадського, завідувачем якої був до серпня 2006 року.

Мав неофіційний титул патріарха українського літературознавства в Криму.

Помер 6 січня 2014 року в Сімферополі.