Максимець   Любомир

Максимець Любомир Ярославович

Народився 30 січня 1969 року в селищі Перегінському Калуського району Івано-Франківської області. В ранньому дитинстві залишився сиротою.

Після закінчення школи здобув фах механіка в технікумі, пройшов строкову військову службу в совєтській армії.

Наприкінці 1980-х рр. (орієнтовно в 1988 році) виїхав за призначенням на роботу до Криму, де створив родину.

Активно включався у громадську діяльність: певний час перебував у лавах Народного Руху України, долучався до відновлення діяльності УГКЦ.

У 2000-х рр. був заступником керівника Кримського відділення Конгресу українських націоналістів.

Наприкінці 2013 року долучився до подій Революції гідності в Києві.

Після початку російсько-української війни став до лав 24-го БТрО «Айдар», у лавах якого брав участь у бойових діях на сході України у 2014–2018 рр.

Удруге одружився з посестрою по зброї родом з Донецька, з якою познайомився у вересні 2015 року під час проходження навчань на полігоні; з нею брав участь у боях на Донеччині.

Після повномасштабного вторгнення РФ до України в лютому 2022 року, повернувся з-за кордону, став до лав 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців, у складі якої брав участь в обороні Києва на позиціях у селі Мощун Бучанського району Київської області, де зазнав поранень.

Під час лікування в госпіталі було діагностовано онкологічне захворювання. Попри недугу, продовжував допомагати фронту як волонтер, у тому числі переганяв з-за кордону автомобілі для військових.

В останні роки життя мешкав у селі Нижній Струтинь Калуського району Івано-Франківської області.

Помер 23 січня 2023 року в лікарні.

Похований 25 січня 2023 року в Перегінському.