Мілай Андрій Михайлович

Народився 17 лютого 1979 року в Кропивницькому, де скінчив школу №25.

Навчався у Сумському військовому училищі ракетних військ та артилерії.

Військову службу проходив у Керчі (з кінця 1990-х або початку 2000-х рр.), де створив родину. Внаслідок скорочення ЗСУ був змушений вийти у запас. У 2004–2012 рр. працював дільничним інспектором, після звільнення зі служби був таксистом.

Після російської окупації Криму працював без «дозволів», принципово не ставав на «військовий облік», не бажаючи воювати проти своєї країни. Мав конфлікти з оточенням через вияв української ідентичності. У 2018 році потрапив у поле зору ФСБ РФ.

У 2019 році з родиною виїхав на материкову Україну, оселився у Кропивницькому, спробував відновитися на військовій службі; у вересні 2021 року брав участь у військових навчаннях.

Після повномасштабного вторгнення РФ до України, добровільно мобілізувався до ЗСУ, 3 березня 2022 року вирушив до зони бойових дій, до кінця червня брав участь у боях за Сіверодонецьк і Лисичанськ; після відпочинку брав участь у бойових діях на Херсонському напрямку, командував самохідним артилерійським взводом у званні старшого лейтенанта.

4 жовтня 2022 року загинув унаслідок ворожого обстрілу з засідки під час виконання бойового завдання поблизу села Білогірки Бериславського району Херсонської області, ціною свого життя врятувавши побратимів.

Похований 23 грудня 2022 року на Далекосхідному кладовищі у Кропивницькому.

Залишив дружину та доньку.

Указом Президента України №855/2023 від 27 грудня 2023 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня посмертно.