Василь Степанченко

Народився 21 липня 1895 року в Керчі у бідній багатодітній родині; мав 5 братів і сестер. У рідному місті провів дитинство та юність.

У 1914 році закінчив технічну школу в Києві.

У 1915–1917 рр. у званні прапорщика брав участь у бойових діях І світової війни у складі 47-го Українського піхотного полку.

Під час Українських національно-визвольних змагань з грудня 1917 року до вересня 1920 року на посаді хорунжого служив в Армії УНР: зокрема, воював у 1-ій сотні 1-го полку Січових Стрільців під командою Євгена Коновальця, влітку 1920 року служив у 16-му запасному стрілецькому курені.

У складі Армії УНР перейшов через Карпати та був інтернований чехами в таборі Ліберці. Після здобуття вищої інженерної освіти оселився у селі Вишня Апша (нині Верхнє Водяне Рахівського району Закарпатської області України). Заробляв уроками українських танців.

Включився в розбудову Пласту на Закарпатті; діяв під псевдонімом «Сталий». Улітку 1934 року активно долучився до організації пластового літнього польового стаціонарного табору у Вишній Апші на земельній ділянці, подарованій місцевим селянином; став завідувачем господарської частини та кухні. Вишкіл у таборі проходили як місцеві діти, так і пластуни з Праги. Василь Степанченко як старший пластун брав участь у спортивному (1-ше місце в метанні диска на змаганнях із легкої атлетики) та культурному (роль у виставі «Слово і серце») житті табору.

За припущеннями, на початку 1939 року долучився до Організації Національної Оборони «Карпатська Січ».

Навесні 1939 року (точна дата невідома) був страчений через повішення угорськими окупантами.