Русіян (Русіянов) Михайло Тимофійович

(Портретні зображення відсутні)

Народився 16 листопада 1876 року в селі Байдари (Орлине) Бахчисарайського району в родині полковника армії Російської імперії.

У 1894 році скінчив Петропавлівський Полтавський кадетський корпус. Згодом навчався у Петрограді у 2-му Костянтинівському училищі, після закінчення якого у званні підпоручика отримав призначення до 31-ї артилерійської бригади, де розпочав військову кар'єру.

Перший бойовий досвід отримав у березні 1905 року під час російсько-японської війни, після якої продовжив службу у своїй бригаді у званні молодшого офіцера.

У 1906 році пережив смерть дружини.

У 1910 році був переведений до 4-ї Сибірської артилерійської бригади на посаду командира артилерійського парку та батареї. Згодом служив на Іркутському артилерійському складі, командував 2-м бойовим відділом Ковенської фортеці (м. Каунас, Литва).

На початку І світової війни у 1914 році був переведений до Брест-Литовської важкої артилерії на посаду командира 3-го артилерійського дивізіону та начальника господарської служби 2-го артилерійського дивізіону.

З травня 1915 року командував 2-ю батареєю 127-ї артилерійської бригади.

У серпні 1916 року отримав звання підполковника.

З травня 1917 року командував 1-м дивізіоном 127-ї артилерійської бригади.

По закінченні Офіцерської артилерійської школи отримав звання полковника.

Був нагороджений Хрестом Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом за бойові заслуги.

З 8 січня 1918 року – інспектор артилерії українізованого 5-го Кавказького корпусу в Катеринославі (нині Дніпро).

З 23 травня 1918 року – начальник 123-ї артилерійської бригади Армії Української Держави.

З 10 жовтня 1918 року – командир 44-го легкого гарматного полку Армії Української Держави. Згодом – командир 16-ї артилерійської бригади.

З 10 грудня 1918 року – помічник командира 15-го важкого гарматного полку військ Директорії УНР.

З січня 1919 року – інспектор артилерії Катеринославського Коша Дієвої армії УНР. Брав участь у роззброєнні австрійських військових частин, що залишалися на території України.

З середини квітня 1919 року командував Холмською артилерійською бригадою Дієвої армії УНР, з якою відступав до Луцька. Згодом – інспектор артилерії Південно-Східної групи Республіканських військ. Брав участь у формуванні Гуцульського коша.

З 27 травня 1919 року – референт з артилерійських справ 2-го товариша військового міністра УНР та начальник управління постачання Головного артилерійського управління УНР.

З 19 березня 1920 року – начальник Артилерійської управи Військового міністерства УНР. З 6 червня 1920 року – виконувач обов'язків начальника головної управи постачання Військового міністерства УНР. Незабаром за фінансові зловживання був засуджений до арештантських рот, однак покарання не відбував.

З вересня 1920 року перебував у Бухаресті при Надзвичайній Українській місії в Румунії. У грудні 1920 року доправив до Тарнова (Польща) пакет із таємними документами особисто для Симона Петлюри, після чого виїхав до Ченстохова, очікуючи на нові розпорядження керівництва, проте через їхню відсутність перебрався до Тернополя.

На початку 1921 року переїхав до Почаєва на Тернопільщині, де відкрив церковну крамницю. Підтримував тісні зв'язки з полковником Миколою Омелюсиком та генерал-хорунжим Іваном Омеляновичем-Павленком, які неодноразово відвідували Почаїв.

У липні 1923 року отримав від Волинської духовної консисторії розлучення з другою дружиною Леонілою Дашкевич і став послушником Почаївської лаври.

У лютому 1924 року прийняв чернечий постриг з ім'ям Магістріан.

У 1924–1929 рр. керував справами Духовного собору (вищого адміністративного органу) Почаївської лаври. У 1929–1935 рр. виконував обов'язки бухгалтера обителі, у 1935–1940 рр. завідував її готелем.

23 березня 1940 року був заарештований співробітниками Почаївського районного відділу НКВД за підозрою в "антирадянській агітації" та ув'язнений у Кременецькій в'язниці. За відсутності складу злочину звільнений з-під варти 28 серпня того ж року. Подальша доля невідома.

17 січня 2002 року реабілітований прокуратурою Тернопільської області.