Ланле (Боровко) Ніна Миколаївна

Народилася 25 серпня 1896 року в Санкт-Петербурзі у родині есперантистів Миколи Боровка та Антоніни Чайковської.

З 1902 року родина Боровків мешкала у Ялті (це місто Ніна Боровко у спогадах вказувала місцем свого народження), звідки була вислана у 1906 році через критичні статті Миколи Боровка у місцевому часописі «Крымский курьер», а з 1908 року – в Сімферополі.

У лютому 1913 року втратила батька. У 1914 році на кошти, зібрані друзями родини, вирушила до Москви на навчання у Єлізавєтінському інституті шляхетних дівчат, однак у 1917 році через серйозне запалення легень повернулася до Криму. У 1917–1918 рр. мешкала з родиною в Алупці, де працювала покоївкою у санаторії для хворих на туберкульоз. Після большевицької окупації разом із сестрою підробляла виступами в народному театрі, в якому їхня матір працювала касиркою. Влітку 1918 року намагалася звести рахунки з життям через загибель близького товариша. Згодом вступила до Харківської консерваторії, де провчилася рік або два, після чого хворою приїхала до Балаклави, де мешкала матір разом з іншими дітьми. Надалі брала участь у театральних виставах разом із сестрою.

У 1921 році, рятуючись від жахливого голоду в Криму, знову приїхала до Москви, де вступила до Інституту ритмічного виховання. У 1922 році до неї переїхала матір, а згодом – і решта родичів.

У 1923 році родину Боровків відшукав шведський есперантист Вальдемар Ланле, з яким Антоніна Чайковська-Боровко була знайома ще з 1895 року, коли супроводжувала його з товаришем до Ялти; до Москви він прибув як журналіст. На прохання Антоніни Боровко Ланле формально вдочерив Ніну, щоб вона отримала річний дозвіл на продовження музичних занять у Стокгольмі. Восени 1923 року Ніна Боровко поїхала до Швеції, де стала піаністкою та викладачкою музики, а в березні 1925 року побралася з Вальдемаром Ланле.

З 1933 року подружжя після багатьох подорожей світом оселилося у Будапешті, де Вальдемар викладав шведську мову в університеті, а Ніна – музику.

В березні 1944 року до Угорщини увійшли німецькі війська, що за допомогою місцевих фашистів почали масові винищення євреїв та активістів руху спротиву у «трудових таборах». Вальдемар і Ніна Ланле керували порятунком переслідуваних людей підпільно, будучи заочно засудженими німцями до страти. У 1945 році подружжя виїхало до Швеції.

У 1966 році Ізраїль присвоїв Ніні Ланле звання Праведниці народів світу.

Ніна Ланле померла 3 вересня 1988 року в Стокгольмі.

У 2002 році Ізраїль присвоїв їй звання почесної громадянки.