Кішка Петро Маркович

Народився 10 січня 1828 року в селі Ометинці Гайсинського повіту Подільської губернії (нині Немирівського району Вінницької області) в родині селянина-кріпака.

16 травня 1849 року власник села і тамтешніх кріпаків Казимір Яловицький, який мешкав головним чином в Петербурзі й Варшаві, запідозривши Петра Кішку в зв'язках з учасниками селянського повстання на Поділлі, віддав його в рекрути. 1 вересня того ж року Кішка прибув до Севастополя, де був зарахований матросом до 30-го флотського екіпажу.

З початком облоги Севастополя у 1854 році під час Кримської війни Петро Кішка був призначений на батарею капітан-лейтенанта Перекомського. Брав участь в 18 вилазках в тил ворога. Часто діяв сам, майже щоночі повертався з полоненими та важливими відомостями про ворога. Був двічі поранений, підвищений у чині до квартирмейстера, нагороджений знаком відзнаки військового ордена св. Георгія 4-го ступеня, а також двома медалями – срібною за захист Севастополя і бронзовою в пам'ять про Кримську війну.

Повернувшись до рідного села, матері в живих не застав. Почав чумакувати, кілька разів їздив по сіль та рибу до Одеси, Миколаєва, Херсона як охоронець обозів. Згодом працював у лісництві.

У 1863 році був зарахований на службу до Балтійського флоту. Служив квартирмейстером 8-го флотського екіпажу. У грудні того ж року отримав золотий Георгіївський хрест 2-го ступеня.

Повернувся додому у 1867 році, одружився, останні роки свого життя провів у рідному селі на пенсії.

Помер 1 лютого 1882 року. Місце поховання невідоме.

У Севастополі Петрові Кішці було встановлено пам'ятник, а його ім'ям було названо вулицю біля підніжжя Малахового кургану.