Калайда Феофіл Климентійович

Народився 23 липня 1864 року (інші дані вказують 4 серпня та 1866 рік) в селі Гранові Гайсинського повіту Подільської губернії (нині Гайсинський район Вінницької області) в родині фельдшера.

Скінчивши з атестатом першого розряду Уманське училище садівництва та землеробства в 1886 році, з наступного року працював завідувачем відділу відомства міністерства землеробства та перекладачем в Успенському сільськогосподарському училищі Володимирської губернії.

У 1888–1889 роках за відрядженням від міністерства державного майна продовжив освіту в Королівському садово-помологічному інституті в Проскау (нині Прушкув, Польща), де вивчав садівництво.

У 1890–1891 рр. працював у Псковському відділенні Російського товариства садівництва старшим спеціалістом. Проводив практичні освітні курси садівництва для земських вчителів, керував влаштуванням шкільних та селянських садів, розплідників та городів.

У 1892–1893 рр. був управляючим Царсько-Слов'янської школи садівництва та городництва, заснованої Російським Імператорським товариством садівництва.

В листопаді 1893 року був призначений на посаду головного садівника Нікітського ботанічного саду; пробув на цій посаді до 1917 року. Одночасно викладав садівництво та спеціальні дисципліни в Нікітському училищі садівництва та виноробства.

У 1900 році отримав чин надвірного радника (до того мав чин колезького асесора). Того ж року був відряджений міністерством землеробства на Всесвітню Паризьку виставку для вивчення та ознайомлення з найкращими ботанічними та ландшафтними садами Західної Європи.

За безпосередньої участі Феофіла Калайди в 1898–1904 рр. у Нікітському саду було закладено сортимент південних субтропічних культур – інжиру, маслини, мигдалю, фісташки, хурми та ін.

У 1905 році отримав чин статського радника.

З 1910 року за відсутності директора Нікітського ботанічного саду періодично виконував його обов'язки.

У 1912–1914 роках брав участь у закладці Приморського парку в Нікітському ботанічному саду, створеного за його планом і за його безпосередньої дієвої участі: в парку було зібрано багато цінних південних рослин та поставлено широкі досліди з їхньої натуралізації в Криму.

В 1914–1917 роках на посаді виконувача обов'язків головного садівника Нікітського саду був чиновником особливих доручень VI класу при міністрі землеробства.

Фактично керував Нікітським садом у роки національно-визвольних змагань, зберігаючи його колекції в добу руїни та голоду.

У 1922–1928 роках був директором Нікітського ботанічного саду, який під його керівництвом стрімко розвивався: зростала земельна площа, збільшувався науковий колектив, створювалися нові відділення (генетики та селекції, ентомології та фітопатології, агрохімії та фізіології рослин), було організовано Сімферопольське відділення.

В 1929 році залишив керівну посаду, до 1941 рок залишався на посаді консультанта. До останніх днів продовжував роботу з благоустрою саду та наукові дослідження.

Організував колекційні посадки маслини, культуру якої розвивав у Криму, а також хурми, інжиру та мигдалю. Автор сортів маслини (Нікітський перший), персика (Нікітський), хурми (Калайда); його ім’ям названо вид рослини Rubus Kalaidae Juz (малина, ожина). Проводив успішні досліди зі щеплення великоплідної фісташки на дикорослому кевовому дереві. Приділяв багато уваги іншим південним культурам – плодовим, лікарським та технічним, у тому числі корковому дубові, юккам, пальмам тощо.

Був автором багатьох робіт і статей на тематику садівництва, в тому числі присвячених культурі оливкового та фісташкового дерев, коркового дуба та лавра в Криму.

В останні роки життя за допомогою інших співробітників Нікітського саду підбивав підсумки за 125 років натуралізації його деревних рослин.

Помер, ймовірно, 22 липня 1942 року, в період окупації Криму німецькими військами; некролог було опубліковано в окупаційній пресі 23 липня. Похований у Нікіті на Старому кладовищі.