Тахтай Олександр Кузьмович

Народився 23 жовтня 1890 року в Ромнах на Полтавщині в родині службовця.

У 1910 році завершив навчання в Роменському реальному училищі. Працював бібліотекарем.

У 1911 році вступив на історико-філологічний факультет Петербурзького університету. Згодом перевівся до Петербурзького археологічного інституту, який скінчив у 1913 році. Приїхав до Полтави, де працював переписувачем у губернській земській управі та виконував обов'язки позаштатного практиканта Природничо-історичного музею.

Під час І світової війни служив у годувально-перев'язувальному загоні Полтавської переселенської організації Всеросійської земської спілки.

У 1918 році служив у Червоній армії.

У 1918—1920 рр. читав курс лекцій з музики у Полтавському музичному училищі.

У 1920 році працював завідувачем Микільської сільської бібліотеки Полтавського повіту.

З 1921 року працював інструктором Полтавського комітету охорони пам'яток.

У 1921—1922 рр. був співробітником Полтавського губернського комітету охорони пам'яток мистецтва, старовини і природи.

У 1922—1925 рр. був інспектором екскурсійно-виставкової музейної секції Полтавської губернської політичної просвіти.

У 1925—1929 рр. працював хранителем археологічного зібрання Центрального пролетарського музею Полтавщини.

Очолював експедиції музею з обстеження археологічних пам'яток Полтавщини, активно співпрацював у Полтавському науковому товаристві ВУАН. Був одним із перших дослідників пам'яток палеоліту в басейні річки Орелі; чи не вперше для Полтавщини відкрив поховання сарматської доби.

У 1929 році за обвинуваченням в "антирадянській агітації" був заарештований; через брак доказів звільнений 26 червня 1930 року. Втратив роботу.

За клопотанням голови Всеукраїнського археологічного комітету Михайла Рудинського почав працювати в археологічній експедиції на будівництві ДніпроГЕС під керівництвом видатного науковця Дмитра Яворницького.

Восени 1930 року призначений завідувачем відділу археології Херсонського краєзнавчого музею.

20 березня 1934 року заарештований вдруге, знову за обвинуваченнями в "українському буржуазному націоналізмі"; 4 червня того ж року справу було закрито. Після звільнення Олександр Тахтай деякий час працював у музеї в Олешках.

У 1935 році переїхав до Севастополя, де почав працювати в Херсонеському музеї. Організував і провів на стародавньому городищі Херсонес Таврійський і його хорі (околицях) перші масштабні розкопки виключно за науковими методиками, жорстко припиняючи аматорство та "чорну археологію".

30 липня 1936 року з Олександром Тахтаєм після статті в севастопольській газеті "Маяк комуни", яка звинувачувала його у "немарксистському" підході до археологічного матеріалу, було проведено "роз'яснювальну роботу", після якої науковець "врахував критику" до путівника, який готував, і додав до нього цитати з "Історії ВКП(б)".

На початку ІІ світової війни проводив археологічні розкопки на Херсонесі. Результати роботи — зокрема, знахідки давньоруських речей на городищі і в некрополі — дозволили йому поставити питання про обставини захоплення Херсонеса князем Володимиром.

Кримський період діяльності Олександра Тахтая займає найбільший внесок в українську археологію: одним з перших науковець розпочав дослідження поселень кизил-кобинської культури, плідно працював над вивченням античних і середньовічних нашарувань Херсонеса; більшість наукових робіт дослідника присвячені саме археології Криму.

З наближенням лінії фронту відмовився евакуюватися разом з іншими співробітниками та колекціями Херсонеса, пославшись на вік і хворобу дружини. Після закриття музею разом із робочим розкопу законсервував неевакуйовані експонати та мозаїки, постійно оглядав розкопки і фіксував знахідки.

Під час німецької окупації Севастополя в липні 1942 року потрапив до табору для військовополонених на території радгоспу "Червоний" у Сімферопольському районі. Невдовзі був звільнений разом із рештою кримських українців, призначений професором-хранителем Херсонеського музею, повернувся до Севастополя. За результатами розкопок відкритої каплиці біля базиліки Крузе підготував наукові звіти, які дотепер зберігаються в Херсонеському музеї. Олександр Тахтай перешкоджав німецьким окупантам вивозити з музею цінні експонати та проводив для них екскурсії, пояснюючи значення пам'яток для світової культури. В листопаді 1944 року Херсонеський заповідник влаштував першу велику виставку античної та середньовічної старовини, збереженої науковцем.

Після закінчення війни Олександр Тахтай продовжував працювати з отриманими матеріалами і готувався до роботи над кандидатською дисертацією на тему "Культурно-етнічна спільність Криму та Нижнього Подніпров'я в доскіфську епоху". В січні 1949 року був привселюдно обвинувачений у співпраці з німецькими нацистами та "українському буржуазному націоналізмі", у травні звільнений з роботи, 27 серпня заарештований, 11 листопада засуджений на 25 років виправно-трудових таборів за "зносини в контрреволюційних цілях з іноземною державою або окремими її представниками", "працю на фашистів" і "заклики до повалення радянської влади" з подальшим ураженням у правах. Відбував покарання у таборі в Донецьку, з якого був звільнений 29 жовтня 1955 року за амністією.

З весни 1956 року працював на громадських засадах консультантом у Донецькому музеї, читав лекції в Донецькому університеті.

У 1959 році був обраний дійсним членом Одеського археологічного товариства.

Помер від серцевого нападу 25 липня 1963 року в Донецьку, де був похований.

Реабілітований за поданням Прокуратури АРК у 1994 році.

В архіві Херсонеського заповідника існував окремий фонд Олександра Тахтая.