Цибуленко Микола Васильович
Народився 17 грудня 1942 року в селі Веприк Фастівського району Київської області.
Скінчив Кавказьке Суворовське училище (зі срібною медаллю), Ленінградське вище військово-командне училище, Військову академію ім. Фрунзе, Академію Збройних Сил України. Проходив військову службу на командних посадах у різних округах СРСР і за його межами. Учасник бойових дій. Нагороджений орденами й медалями як СРСР, так і багатьох іноземних держав.
Кандидат військових наук, доцент.
У 1992 році обраний членом-кореспондентом Інженерної академії України за фахом комунікації.
Активний учасник Спілки офіцерів України, з часом – очільник її київського осередку.
Зробив великий внесок у становлення та розбудову армії незалежної України. У 1992 році став першим на території Криму офіцером армії колишнього СРСР, який прийняв присягу на вірність Україні і привів до неї очолюване ним Сімферопольське військове об'єднане училище (СВОУ): саме тоді над Кримом було вперше піднято прапор України – на території військової частини в селі Перевальному Сімферопольського району, що була найбоєздатнішою сухопутною частиною Чорноморського флоту. Тоді ж генерал Цибуленко провів своїх підлеглих парадним маршем, під українськими прапорами і з повним озброєнням, центральними вулицями Сімферополя: ця подія справила враження на проросійських сепаратистів, оскільки саме СВОУ на той час було фактично єдиною противагою сухопутним військам на території Криму, що "залишалися вірними СРСР" або збиралися присягнути на вірність Росії. Також за наказом генерала Цибуленка в найбільш критичні дні було організовано спеціальну військову операцію для охорони штабу новостворених ВМСУ в Севастополі, який був на межі знищення. Загалом Микола Цибуленко відіграв певну роль в українізації Криму в період кінця 1991 – середини 1992 рр., долучившись до багатьох процесів мирного переходу регіону на українські державні рейки. Був відкритим до співпраці з українськими активістами в Криму.
Після реформування СВОУ, у 1993 році став організатором і першим керівником Одеського інституту Сухопутних військ України.
Перший начальник Управління зовнішніх зв'язків Генерального штабу ЗСУ. Фактичний куратор усіх перших миротворчих операцій ЗСУ.
Член президії Київського відділення Конгресу української інтелігенції.
За президентської каденції Леоніда Кучми та перебування на посаді міністра оборони Валерія Шмарова генерал Цибуленко потрапив у немилість, оскільки запобігав діям, спрямованим на грабунок і руйнацію ЗСУ, та зловживанню владою.
Був переведений на посаду голови центру тактичної підготовки Академії ЗСУ; згодом військова інспекція довела незаконність цього призначення.
Відзначений Ювілейним Хрестом спілки колишніх українських вояків у Канаді.
Помер 8 червня 1998 року. Похований на Лук'янівському військовому цвинтарі в Києві.
Лише посмертно генерал Цибуленко, який за життя не отримав жодної української державної нагороди, був удостоєний Хреста спілки офіцерів України за патріотизм і відданість Україні.
24 квітня 1999 року під час конференції київського відділення Конгресу української інтелігенції було прийнято рішення клопотати про присвоєння імені Миколи Цибуленка Одеському інституту сухопутних військ, яке не було втілене в життя через розформування закладу.
17 квітня 2010 року 20-й з'їзд Спілки офіцерів України прийняв звернення до Міністра оборони України стосовно увічнення пам'яті генерала Миколи Цибуленка, яке залишилося без відповіді.
