Охременко (Охріменко) Микола Сергійович

Народився 5 грудня 1895 року в Ялті в родині винороба Сергія Охріменка та вчительки Марії Охріменко (Розалія-Марія Кальсада, онучка сестри засновника і першого директора Нікітського саду Хрістіана Стевена; 1860–1921). Навчався в Алєксєївській гімназії.

У 1909 році під час відпочинку на курорті в Хелуані (Єгипет) родина Охріменків познайомилася з Лесею Українкою: спочатку в Єгипті, а потім у Ялті вона навчала іноземних мов Миколу Охріменка та його старшого брата Дмитра (*1893; розстріляний большевиками в грудні 1920 року поблизу Ялти через участь у білогвардійському русі).

Після закінчення в 1923 році Кримського інституту спеціальних культур, працював в енохімічній лабораторії господарства «Магарач», викладав у Ялтинському технікумі південних спецкультур.

З 1930 року – заступник директора винкомбінату на Дніпрі, згодом – Одеського винтресту.

У 1932–1941 рр. керував відділом технології вина Українського науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова; одночасно викладав в Одеському сільськогосподарському інституті.

З 1945 року працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті виноградарства і виноробства «Магарач» завідувачем відділу шампанських вин, з 1947 року – заступник директора з науки, в 1964–1973 рр. – старший науковий співробітник відділу технології вина.

У 1947 році здобув науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук.

Автор понад 70 наукових робіт. Під його керівництвом було організовано виробництво радянських мускатних ігристих вин, отримала розвиток технологія столових напівсолодких вин, були відновлені кращі марочні вина «Магарача».

У 1970-х рр. був одним з активістів української громади Ялти, членом ініціативної групи зі створення в місті музею Лесі Українки та встановлення пам'ятника їй. Саме з експонатів, подарованих Миколою Охріменком місцевому краєзнавчому музею, почалося формування тематичної експозиції. За цю роботу він зазнав репресій з боку совєтських спецслужб.

Помер 9 квітня 1979 року в Ялті.