Охременко (Охріменко) Микола Сергійович

Народився 5 грудня 1895 року в Ялті в родині винороба Сергія Охременка та вчительки Марії Охременко (у дівоцтві – Кальсада).

Навчався в Алєксєївській гімназії. У 1909–1910 рр. разом із братом Дмитром (розстріляний у 1920 році під час червоного терору в Ялті як офіцер білої армії) брав приватні уроки в Лесі Українки, з якою товаришувала його матір, під час перебування у Хелуані (Єгипет).

Після закінчення у 1923 році Кримського інституту спеціальних культур, працював в енохімічній лабораторії господарства «Магарач», викладав у Ялтинському технікумі південних спецкультур.

З 1930 року – заступник директора винкомбінату на Дніпрі, згодом – Одеського винтресту.

У 1932–1941 рр. керував відділом технології вина Українського науково-дослідного інституту виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова; одночасно викладав в Одеському сільськогосподарському інституті.

З 1945 року працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті виноградарства і виноробства «Магарач» завідувачем відділу шампанських вин, з 1947 року – заступник директора з науки, в 1964–1973 рр. – старший науковий співробітник відділу технології вина.

У 1947 році здобув науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук.

У 1970-х рр. був одним з лідерів української громади Ялти, входив до ініціативної групи зі створення в місті музею Лесі Українки та встановлення пам'ятника їй. Саме з експонатів, подарованих Миколою Охріменком місцевому краєзнавчому музею, почалося формування тематичної експозиції. За цю роботу зазнав репресій з боку совєтських спецслужб.

Автор понад 70 наукових робіт. Під його керівництвом було організовано виробництво радянських мускатних ігристих вин, отримала розвиток технологія столових напівсолодких вин, були відновлені кращі марочні вина «Магарача».

Помер 9 квітня 1979 року в Ялті.