Гургулович   Ярослав

Гургулович Ярослав Михайлович

Народився 14 квітня 1980 року в місті Брест (Білорусь).

З 1982 року мешкав з родиною в селі Стопчатові Косівського району Івано-Франківської області. Навчався у школах Стопчатова, Косова (ЗОШ №2), Яблунева. Гарно співав, навчився грати на баяні та гітарі.

Після здобуття середньої освіти вступив до Севастопольського військово-морського інституту імені П. С. Нахімова – не в останню чергу під впливом військового і громадського діяча Сергія Литвина, що після відновлення незалежності України брав участь у розбудові українського життя в Криму і в 1995–2001 рр. працював у зазначеному інституті заступником начальника факультету та старшим викладачем.

Навчання та подальша служба проходили в умовах російської протидії становленню ВМСУ в Криму та дефіциту уваги до їхніх проблем з боку держави.

Після отримання спеціальності «морський мінер-артилерист», був відряджений до Південної військово-морської бази ВМСУ на озері Донузлав (селище Новоозерне Євпаторійського району). Проходив службу на морському тральщику «Чернігів», брав участь у щорічних міжнародних військових навчаннях «Сі Бриз». Певний час служив у Севастополі, де у 2007 році вдруге одружився; згодом повернувся на базу в Новоозерному. Перебував на різних посадах у службі ракетно-артилерійського озброєння.

У 2014 році під час російської окупації Криму залишився вірним присязі українському народові і після облоги військової частини вийшов на підконтрольну територію України; в подальшому продовжував службу в Миколаєві та Бердянську, де доводилося відновлювати підрозділи практично з нуля. Брав участь в АТО/ООС за профілем обліку, збереження, видачі та контролю зброї.

Після повномасштабного вторгнення РФ до України в лютому 2022 року проходив службу в Одесі, Миколаєві та Запорізькій області.

В лютому 2025 року у званні майора був скерований до зони бойових дій на посаді командира 3-го взводу 2-ї роти Морської піхоти ЗСУ.

14 травня 2025 року загинув поблизу села Стара Миколаївка Краматорського району Донецької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.

Залишив дружину, доньку та пасинка.

Тривалий час вважався зниклим безвісти.

Після експертизи ДНК, був похований 28 лютого 2026 року у Стопчатові.