Жуков Вадим Андрійович («Жук»)

Народився 24 грудня 1993 року в Бахчисараї.

З 2004 року мешкав у Дніпрі, де у 2010 році скінчив ліцей №134.

У 2012–2013 рр. проходив строкову військову службу у криворізькій бригаді внутрішніх військ МВС України. До цієї ж частини, що вже мала назву 21-ї окремої бригади охорони громадського порядку НГУ, був призваний за мобілізацією в серпні 2014 року. Демобілізувався в серпні 2015 року.

Восени 2016 року прийнятий на військову службу за контрактом до 16-го полку охорони громадського порядку НГУ (нині – 31-ша бригада ОГП НГУ імені генерал-майора О. Радієвського, дислокація – місто Дніпро).

Брав участь в АТО на сході України, перебував на посадах старшого кулеметника БТР, навідника, командира відділення, головного сержанта взводу; восени 2021 року призначений головним сержантом роти.

Станом на початок повномасштабного вторгнення РФ до України 24 лютого 2022 року перебував у лавах батальйону оперативного призначення, успішно виконував задачі зі звільнення Харківщини. Після ротації отримав бойове розпорядження з оборони міста Кремінної Сіверодонецького району Луганської області.

Наприкінці лютого 2023 року отримав мінно-вибухове поранення, після лікування у Донецькій області повернувся на фронт.

10 квітня 2023 року в боях поблизу Кремінної на Луганщині внаслідок ворожого артилерійського обстрілу отримав поранення, несумісні з життям; офіційною датою смерті вказано 11 квітня.

29 листопада 2023 року на будівлі ліцею №134 у Дніпрі, випускником якого був Вадим Жуков, було відкрито меморіальну дошку на спомин захисника.

Указом Президента України №125/2024 від 24 лютого 2024 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові Вадиму Жукову було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно.

В липні 2024 року розпорядженням голови Дніпропетровської ОДА на честь Вадима Жукова було перейменовано вулицю Бєляєва у Дніпрі.