Вольвач Петро Васильович

Народився 15 грудня 1938 року в селі Вольвачівка (нині Новопрокопівка) Токмацького району Запорізької області. У 1956 році скінчив 10 класів Новопрокопівської середньої школи. У 1956—1957 рр. навчався у Запорізькому ремісничому училищі механізації сільського господарства, яке закінчив з відзнакою, отримавши спеціальність механізатора широкого профілю. Після закінчення училища до серпня 1958 року працював трактористом та комбайнером у рідному селі.

У серпні 1958 року вступив на факультет плодівництва та виноградарства Кримського сільськогосподарського інституту (Сімферополь), який скінчив з відзнакою у 1963 році за фахом вченого-агронома. Був направлений на наукову роботу до Кримської помологічної станції ВІР (Бахчисарай), у якій працював до вступу в аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту рослинництва імені академіка Миколи Вавилова (м. Ленінград); наприкінці 1968 року у цьому ж інституті успішно захистив дисертацію з імунітету плодових культур. Знов отримав направлення на Кримську помологічну станцію ВІР, де працював на посаді старшого наукового співробітника та заступника директора з наукової роботи до травня 1972 року. Був запрошений на роботу у новостворений в Києві Головплодвинпром України, де працював начальником відділу плодівництва та розсадництва.

Через стосунки з опозиційним до радянського режиму молодіжним середовищем та участь у громадських акціях потрапив у поле зору КДБ, проходив в агентурній справі «Блок»; був звільнений з роботи і висланий до Мелітополя, де 1977 року працював старшим науковим співробітником Мелітопольського інституту зрошуваного садівництва.

У 1978 році повернувся до Криму, де працював у різних науково-дослідних установах — у Кримському комплексному відділі українського інституту гідротехніки та меліорації, Сімферопольському державному університеті, Кримському відділі Центрального інституту агрохімічного обслуговування сільського господарства.

Після відновлення незалежності України ініціював створення Південного наукового центру агроекології Міністерства сільського господарства України, директором якого був до виходу на пенсію за віком у 2001 році.

У 1990-ті рр. був ініціатором проведення двох Всекримських конгресів українців. Від громадських організацій Криму, Народного руху України та «Нашої України» висувався кілька разів кандидатом у депутати Верховної Ради України та Верховної Ради АР Крим. Був одним з організаторів Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Всеукраїнського товариства учених «Крим з Україною», газети «Кримська світлиця», української гімназії в Сімферополі, парафії при соборі святих рівноапостольнких князя Володимира і княгині Ольги УПЦ КП в Сімферополі. Очолював Кримську філію наукового товариства ім. Тараса Шевченка.

У 1993 році був удостоєний премії Кримського відділення НАН України. У 1998 році здобув звання доктора філософії в галузі біології. У 1999 році був обраний академіком Української академії екологічних наук. 

У 2001—2006 рр. працював провідним науковим співробітником Всеукраїнського інформаційно-культурного центру (Сімферополь): вивчав роль України та українського народу у відродженні та розбудові Криму, підготував монографію «Українці Криму».

У 2006 році був удостоєний ордена «За заслуги» ІІІ ступеня та стипендії Президента України, у 2010 році — премії імені Дмитра Нитченка, у 2012 році — премій ім. Л. П. Симиренка НАН України.

У 2014 році, після російської окупації Криму, Петро Вольвач був змушений виїхати з півострова й оселитися у Приірпінні, де продовжив наукову та громадську діяльність.