Петро Близнюк

Близнюк Петро

(Невідомо

Невідомо)

Громадський та політичний діяч

Головна/ Енциклопедія/ Постаті / Близнюк

Близнюк Петро Степанович

Народився у 1890 (за іншими даними – 1880, точна дата невідома) році в селі Підварки Полтавської губернії (нині у складі міста Переяслава Київської області). Отримав початкову освіту, працював у земських установах Переяславщини.

У 1914 (за іншими даними – 1915) році за станом здоров'я переїхав до Криму. Служив рахівником (за іншими даними – урядовцем) у Сімферопольській земській повітовій управі; його дружина там само працювала канцеляристкою. За спогадами сучасників, подружжя Близнюків "завжди ходило в українських костюмах".

У 1915 році Петро Близнюк у Сімферополі познайомився з Тіною Книшенко (майбутня воячка Армії УНР, що увійшла в історію під ім'ям Харитини Пекарчук), що працювала у Таврійській губернській земській управі. У своїх спогадах про Петра Близнюка, називаючи його "паном П.Б.", вона писала:

"Це була, власне, та людина, яка наче свіжим подихом оживила та активізувала нас. Цей молодий інтелігент ходив з правила незвичайно вбраний, чого до того часу ніхто з інтелігенції не робив. Він носив вишивану сорочку, чумарку та широкі штани; коли я вперше побачила його в трамваї, його одяг звернув мою увагу, що мене ним і зацікавило. Скоро я мала нагоду познайомитися з ним та його дружиною, й моє передбачення сповнилося: були це національно свідомі, ідейні, ініціативні люди, що легко зацікавлювали собою, з'єднували та активізували. Поліція, на щастя, дивилася на них як на диваків, кумедних і нешкідливих. Завдяки їм я мала змогу прочитати багато нових і цінних для мене українських книжок, остаточно українізувалася та навчилася шукати своїх завдань та шляхів".

Одразу після Лютневої революції 1917 року Петро Близнюк, який на той час входив до сімферопольського осередку Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), разом зі своєю дружиною, а також із Тіною Книшенко, що також була представницею УПСР, та ще чотирма особами, які працювали в губерніальному та повітовому земстві і чиї імена залишилися невідомими, заснував сімферопольську "Просвіту", яка, попри перешкоди, організувала український хор та аматорський гурток, влаштовувала літературні вечори, спільно з Тимчасовим Кримсько-Мусульманським комітетом видавала газету (назва видання невідома, українську частину редагував чоловік на прізвище Бень), займалася українізацією 32-го, 33-го та 34-го запасних піхотних полків, дислокованих у місті.

Також є відомості, що Петро Близнюк у добу національно-визвольних змагань керував українською аматорською трупою, яка виступала в сімферопольському готелі "Метрополь". У той же час він часто відвідував село Новокостянтинівка Сімферопольського повіту, де проводив зібрання селян.

27–29 серпня 1917 року Петро Близнюк узяв участь у губерніальній нараді Таврії у Мелітополі, під час якої був обраний одним з трьох кандидатів у члени Українського губернського виконавчого комітету. Восени того ж року він був зарахований до числа кандидатів Установчих зборів по Таврійському виборчому округу за списком УПСР і Селян-хліборобів за №8. Став комісаром Сімферопольської повітової міліції. Працював у Кримському революційному штабі, ненадовго увійшов до губернського комісаріату як представник українців. 26 листопада виступав від імені української делегації на засіданні І Курултаю кримськотатарського народу в Бахчисараї.

Станом на кінець літа 1918 року Петро Близнюк очолював Раду Сімферопольської Української Громади; 28-29 серпня він узяв участь у з'їзді українських організацій Криму, писарем якого був обраний. Став членом Української Крайової Ради в Криму.

У 1919 році Петро Близнюк виїхав з Криму на південь України.

У 1921 році внаслідок Великого голоду втратив дружину та доньку, чиї імена залишаються невідомими.

У 1921–1922 рр. був членом Київського комітету організації антибільшовицького повстання. Працював лаборантом держхлібінспекції у Кременчуці на Полтавщині.

У 1920-х рр. був активним діячем УАПЦ: ймовірно, його неодноразові візити до Криму у 1927–1929 рр. значною мірою були пов'язані з популяризацією цієї конфесії.

5 вересня 1929 року був заарештований у справі "Союзу Визволення України" ("СВУ") як керівник миколаївської групи. На момент арешту працював кооператором. Судовий процес відбувся в Харкові навесні 1930 року: у справі згадувалося, що Петро Близнюк буцімто був "заступником комісара Таврії від української петлюрівської Директорії".

У 1930 році Петро Близнюк був привезений ОГПУ з Харкова до Сімферополя для участі у справі проти "контрреволюційного угруповання українсько-шовіністичного характеру, яке не оформилося" як його нібито організатор; за цією справою проходили керівники українського товариства "Взаємодопомога" у Сімферополі, знайомі Близнюкові з революційних років.

19 квітня 1930 року Петро Близнюк був засуджений Найвищим судом УСРР до 6 років суворої ізоляції з позбавленням прав на 3 роки, 22 листопада 1933 року висланий до Казахстану. Його подальша доля невідома.