Колишній капітан корабля ВМСУ «Славутич» Олексій Кисельов, який зараз перебуває в сімферопольському СІЗО №2, оголосив голодування. Про це виданню «Ґрати» повідомив адвокат Олексій Ладін, який відвідав свого підзахисного 31 жовтня. Після затримання 22 липня у Генічеську на Херсонщині, окупанти катували Кисельова з застосуванням електричного струму в камері, обладнаній у професійному техучилищі №17, де базується підрозділ Росгвардії, і за чотири дні привезли його до «управління ФСБ РФ по республіці Крим і м. Севастополю» в Сімферополі, де знову катували, вимагаючи свідчень. Вже кілька місяців прохання активіста української громади Севастополя про медичний огляд ігнорують. Голодування Кисельова підтримали ув’язнені ще шести камер спецблоку ізолятора, в яких перебувають затримані на окупованих територіях півдня України.

Окупаційне «слідство» обвинувачує Олексія Кисельова у тому, що він у травні 2016 року вступив до добровольчого загону імені Номана Челебіджихана, та інкримінує йому ч. 2 ст. 208 Кримінального кодексу РФ — «участь у незаконному збройному формуванні». Севастопольському активістові закидають, що він займався харчовим постачанням загону та готував його учасників до морської блокади Кримського півострова — навчав керувати морськими суднами, які нібито мали натягнути вздовж кримського узбережжя канати, заблокувавши таким чином рух кораблів окупантів. Сам Кисельов стверджує, що нічого подібного він не робив — лише навчав рибалок краще швартуватися і виходити в море. При цьому він визнав, що знайомий із засновником загону — бізнесменом Ленуром Іслямовим, але жодних відносин із ним не підтримує; сам Іслямов підтвердив, що Кисельов жодного стосунку до загону не має. Біля адміністративної межі між АР Крим і Херсонською областю активіст перебував у 2015 році як голова ГО «Переселенець-СОС», яка займалася допомогою вимушеним переселенцям; тоді ж там перебували учасники загону та Ленур Іслямов.

«Ґрати» опублікували прямий монолог Олексія Кисельова, який подається нижче.

О 14:30 22 липня 2022 року за наведенням мера Генічеська Олександра Тулупова мене викрали невідомі люди в масках на порозі офісу Червоного Хреста. Силоміць посадили в мікроавтобус марки Хендай чорного кольору без номерних знаків і зв’язали руки капроновою стяжкою, одягли на голову мішок і приставили пістолет до лівого коліна. Мені ставили питання про те, де знаходиться партизанський загін, яким я нібито «командую» — паролі, явки, адреси, позивні, де знаходиться схрон зброї для загону, час його збору. Їх також цікавив мій позивний, мої куратори у ЗСУ та СБУ — їхні позивні, адреси і телефони. Під час затримання мені вивихнули суглоб правого передпліччя.

Ми їхали до будинку, де я жив. Дорогою мені зняли мішок з голови, сфотографували і надіслали кудись моє фото. Отримавши підтвердження від невідомого, знову одягли мені мішок, ми продовжили їхати. Мої викрадачі перебували у балаклавах, їх було близько 5-6 осіб. Двоє сіли з обох боків. Попереду були водій і, гадаю, їхній старший. Позаду мене, в салоні, я також чув голоси.

Приїхавши до мого дому, ми піднялися в квартиру. Весь цей час я перебував зі зв’язаними руками і мішком на голові. Один із викрадачів витяг ключі з моєї кишені і відчинив вхідні двері. Ми зайшли усередину. Вони зачинили за собою вхідні двері. Посадивши мене на стілець на кухні, один із викрадачів став дзвонити комусь і по телефону почав вимагати приїзду додаткових людей для проведення обшуку в моїй квартирі. Я сидів з мішком на голові і зі зв’язаними руками. Жодних документів на обшук квартири та моє затримання мені не дали. Незабаром прибула ще група. Скільки було людей, — я не бачив. Під час обшуку, спілкуючись між собою, вони назвали два позивних — «Байкер» і «Шаман».

Паралельно обшукували мій гараж й автомобіль, ключі від якого забрали у мене. Вже після обшуку дізнався, що в мене зникла сума готівкою 40 000 гривень та дві банківські картки — Ощадбанку та Приватбанку із 41 000 гривень на них, дві кредитні картки цих же банків та 100 доларів США. У результаті викрадачі не знайшли нічого, що могло б їх зацікавити, окрім моїх особистих речей і грошей. Мій автомобіль Кайрон вони викрали. Поки відбувалося викрадення та обшук, бандити жодного разу не представилися, не показали жодних документів, були одягнені в цивільний одяг із масками на головах.

Після мого пограбування старший групи наказав везти мене в підвалу 17-го ПТУ Генічеська. Перебував я у підвалі з 22 до 10 ранку 27 липня 2022 року. Весь цей час — п’ять діб мене били і жорстоко катували електричним струмом. У мене продовжували запитувати про партизанський рух і мою участь у ньому, а також про схованку зі зброєю. Потім додали ще два питання — про мою участь у блокаді Криму і про будинки для учасників батальйону імені Номана Челебіджихана, що будуються, і в цілому для переселенців із Криму.

О 10:00 27 липня мене відвезли у супроводі двох людей на автомобілі. Мені знову зв’язали руки і надягли мішок на голову. Приблизно за годину ми зупинилися, і з розмови я дізнався, що ми прибули на КПП «Чонгар». Мене везли в Крим. Прикордонник підняв мішок на рівень чола і почав звірятися з фотографією у моєму закордонному паспорті. Після цього поставив штамп у паспорті про перетин адмінкордону. Ми поїхали далі, і один із супроводжуючих сказав, що ми їдемо до кримського управління ФСБ. Мені знову опустили мішок, він був зроблений із моєї футболки. Ми знову продовжили рух. Приблизно трохи більше ніж за годину я зрозумів, що ми прибули до Сімферополя, де мене передали іншим незнайомим людям, які не представилися й не надали жодних документів.

Мене підняли на верхній поверх, побиття та тортури струмом продовжилися. Вимога залишилася одна: зізнатися, що я учасник блокади Криму та батальйону імені Номана Челебіджихана. Жодних вимог, які висуваються мені в Генічеську та в Сімферополі, я не виконував, жодних зізнань я так і не підписав.

Приблизно о 19:00 мене спустили на перший поверх, зняли футболку-мішок і передали слідчому. Із цього моменту розпочалися так звані слідчі дії і підготовка матеріалів кримінальної справи проти мене.

Зараз я потребую медичної допомоги. У мене зламані ребра, є вивихи суглобів рук і ніг, а також зламаний зуб. Ми направили скаргу до військово-слідчого управління Південного округу [РФ]. Результат перевірки — нульовий. Слідчі заходи щодо моєї скарги на тортури не проводяться.