Митрополит Сімферопольський і Кримський Климент надав коментар редакції газети "Кримська світлиця" щодо сучасного стану українців Криму, наголосивши на тому, що українці в Криму є найбільш дискримінованою в усіх сферах етнічною спільнотою. "Сказати, що українці в Криму перебувають під утисками, мало. Відомі громадські, політичні та релігійні українські діячі Криму не пішли на співпрацю з російською федерацією. Українцям у Криму сьогодні небезпечно не тільки вивісити прапор України, а й мати вдома українську літературу, співати українською мовою, мати можливість навчатися рідною мовою", – зазначив він.

Стан української церкви в Криму владика Климент охарактеризував як "нескореність і виживання в складних умовах". "Але гнітить більше те, що жоден центральний орган влади України цього досі не бачить, не чує, або нічого не хоче бачити чи чути про основну проблематику ПЦУ в Криму. Коли я читаю звернення від офіційної влади України до міжнародних інституцій, коли я читаю про зустрічі з міжнародними представниками цих інституцій нашої влади, то я не бачу жодного разу порушеного питання української церкви в Криму. Всі рішення та заяви, які були прийняті в цьому напрямку, є виключно заслугою переміщених кримських українців, які захищають нашу церкву, вимагаючи дій та рішень від української влади", – додав правлячий архієрей Кримської єпархії ПЦУ.

Обурення митрополита Климента викликав текст спільної заяви органів влади України до Ради ООН з прав людини, який оприлюднила перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова і в якому ані словом не були згадані порушення прав українців Криму з боку російських окупантів, у тому числі фактичне нищення Кримської єпархії ПЦУ. "Це не просто ганьба для України –це диверсія проти України всередині України. Прикро, що всі представники центральних органів влади про це знають – і нічого не бажають робити для захисту прав українців та української церкви в Криму. Ми знаємо, що робить ворог, але ми не розуміємо, що робить українська влада щодо захисту українців Криму. В мене таке враження, що серед урядовців сидять вороги українського народу. Тому я хочу привернути увагу до цієї проблеми саме Президента України, щоб він як гарант Конституції України почав комунікувати з представниками української громади Криму та найбільш дискримінованої релігійної організації півострова – Кримської єпархії ПЦУ", – підсумував владика Климент.

Митрополит Сімферопольський і Кримський Климент

Долучаючись до заяви митрополита Климента, зазначимо, що з окупацією Криму у 2014 році російська федерація встановила свої нестерпні для української громади півострова порядки в усіх сферах життя – в тому числі і в духовній. Були ліквідовані або опинилися під загрозою ліквідації парафії передусім українських церков. Двома найбільш переслідуваними стали громади УПЦ КП (з кінця 2018 р. – ПЦУ) та УГКЦ. Їхні священнослужителі і віряни наражалися на дискримінацію, фізичне і моральне насильство, депортацію тощо.

Станом на 2014 рік (до російської окупації) в Криму налічувалося близько 45 парафій УПЦ КП, в яких працювали, за різними оцінками, від 14 до 23 священиків. Наразі парафій, які перебувають у юрисдикції ПЦУ, на окупованому півострові збереглося лише 7, жодна з них не має "реєстрації" за законодавством держави-окупанта; у них душпастирюють лише 3-4 священики. Частину храмів та богослужбових приміщень було забрано силою; окремих священнослужителів затримували та штрафували за "незаконну місіонерську діяльність".

Не кращою є ситуація і з парафіями Кримського екзархату УГКЦ. Після безпрецедентного морального тиску, погроз, шантажу життям і здоров'ям рідних та близьких, застосування фізичної сили майже всі священики цієї церкви навесні 2014 року були змушені залишити окупований Крим. З огляду на це, а також на загрозу втрати майна і заборони діяльності парафій, довелося зареєструвати за законодавством держави-окупанта окремий екзархат католицької церкви візантійського обряду, підпорядкований безпосередньо Апостольській Столиці. Оскільки ця структура не має речників, а на півострові працюють лише 1-2 священики, ми вже кілька років не маємо даних про реальний стан справ УГКЦ в Криму, однак часом отримуємо звістки про скорочення чисельності парафій і парафіян удвічі і більше, позбавлення богослужбових приміщень, штрафи громад і депортації священнослужителів тощо.

Ми також пам'ятаємо, що переслідуванню в окупованому Криму піддаються й інші християнські деномінації та релігійні конфесії, до числа вірян яких входять етнічні українці. Наші соратники та колеги з Крайової Ради українців Криму наголошують на ситуації з послідовним обмеженням прав вірян на відправлення обрядів та популяризацію своїх релігійних поглядів, знищенням або переслідуванням релігійних організацій, діяльність яких не є забороненою в Україні – наприклад, організації Свідків Єгови, яка в рф була визнана "екстремістською" і членів якої позбавляють волі за вірність релігійним переконанням.

Ми віримо, що після деокупації Криму на півострові будуть реанімовані демократичні засади громадського життя, в тому числі і в релігійній галузі, і повернена та міжрелігійна злагода, що панувала на нашій землі до російського вторгнення. Проте, доки Крим та інші окремі регіони України перебувають під окупацією рф, ми маємо привертати увагу до фактів утисків загарбниками прав їхніх мешканців у частині вільного визнання своєї віри та звершення відповідних до неї обрядів.