Сербуленко Анастасій (Анастас) Петрович

Народився 15 квітня 1832 року в Ананіївському повіті Херсонської губернії (на території сучасної Одеської області України; точне місце невідоме) в селянській родині. Ймовірно, мав молдовське коріння.

Приблизно з 1840-х рр. мешкав у Криму, куди був відряджений на службу.

В 1857 році скінчив Магарацьке училище виноробства, термін навчання в якому становив 15 років.

Був учнем і спадкоємцем Франца Ґаске – першого головного винороба Магарацької установи виноградарства й виноробства та дослідного винного підвалу, що поклав початок виготовленню столових та солодких (десертних) вин.

Ґаске, Сербуленко та другий директор Нікітського ботанічного саду Ніколай Ґартвіс визначили для себе завдання, що на століття стало гаслом діяльності Магарацького підвалу: «Робити добрі здорові вина, придатні до тривалого зберігання, не намагаючись обов'язково пристосовувати їх до смаку чи букета будь-яких іноземних вин».

До 1862 року Анастасій Сербуленко працював помічником Ґаске. У 1862–1865 рр. вивчав виноградарство та виноробство у Франції й узагальнив закордонний досвід багатьох століть у низці статей («Про вдобрення ґрунту виноградників», «Про виноробство у Медоку») тощо. При цьому він не копіював іноземні технології, а користувався ними як аналогами, у відповідних природних умовах.

У 1866 році запропонував метод боротьби з борошнистою росою на виноградниках шляхом запилення сірчаним цвітом.

Був одружений з донькою Франца Ґаске Марією (1847–1896). У 1868 році (за іншими даними – у 1863) зайняв посаду головного винороба Магарачу, яку залишив Ґаске, й оселив тестя у своїй домівці: той допомагав зятеві слушними порадами до кінця своїх днів (помер на початку 1885 року).

Сербуленко доповнив численні описи сортів вина, які Ґаске лишив по собі, і вивів «Магарач» на широкий ринок вина. Зокрема, він дослідив нові сорти винограду Магарацької ампелографічної колекції, розробив оптимальні технологічні прийоми виробництва різних типів вин та створив низку автентичних марок.

У 1868 році натомість Магарацького училища виноробства було засновано розширене Нікітське училище садівництва та виноробства, де одним з викладачів був Анастасій Сербуленко. Того ж року він здобув звання «особистого почесного громадянина».

У 1871 році директор Нікітського саду Ніколай Цабель випустив посідник «Виноградні сорти за областями» з «Заувагами та спостереженнями з виноробства» Анастасія Сербуленка щодо деяких особливостей агротехніки сортів винограду з характеристикою вин, які отримувалися з них. Ця праця Сербуленка стала першою на теренах Російської імперії працею в напрямку використання сортів винограду.

У 1879 році Анастасій Сербуленко у складі групи науковців розробив напій, подібний до португальського портвейну, однак при цьому він мав переконання, що вино, вироблене у Магарачі, не може мати такої назви, навіть за умови наявності «деяких притаманних йому якісних особливостей». Відтак витвір дістав назву «Нікітське міцне».

У 1881 році Анастасій Сербуленко здобув звання спадкового почесного громадянина.

В 1888 році в Магарачі вперше на теренах Російської імперії розпочалися систематичні досліди з приготування десертних вин шляхом спиртування та додавання тростинного цукру; зокрема, у вересні було вжито спробу приготування лікерного мускату штучним шляхом. Ці досліди, які розпочав хімік-винороб Нікітського саду Александр Саломон, продовжили Анастасій Сербуленко та Сергій Охріменко: результатом стало узаконення прийому спиртування та розробка низки технологічних прийомів введення спирту.

У 1889 році Анастасій Сербуленко вперше на теренах Російської імперії приготував вино «за мадерським способом», яке дістало назву «Міцне з мадерських лоз» і, ймовірно, було створене з сортів, завезених з острову Мадейра (на мадеризацію вина у діжках на відкритому мадерному майданчику в Криму наважилися лише в 1908 році). При цьому автор наполягав, що кримське вино, хоч і з мадерських лоз, не може називатися мадерою.

З 1890 року до останніх днів Анастасій Сербуленко був головним консультантом виноробні в маєтку «Масандра». У квітні 1892 року він увійшов до складу особливої комісії, утвреної з огляду на необхідність декантації старих вин з підвалів, а також на вкрай незначну кількість екземплярів окремих сортів, дегустація яких могла б слугувати для визначення чеснот сортів винограду, що культивувалися в Криму.

У 1894 році було відкрито «Особливі Вищі Магарацькі курси виноробства для слухачів-практикантів», де одним з викладачів був Анастасій Сербуленко.

Серед іншого, він здобув славу «хрещеного батька виноробства у Новоросійську та околицях»: нібито він переконав уродженця Феодосії, лікаря Михайла Пенчула купити земельну ділянку на гірському схилі поблизу річки Мисхако, де з часом було засновано славетну виноробню.

Анастасій Сербуленко помер 17 травня 1898 (за деякими джерелами – 1897) року в Ялті. Похований на цвинтарі у Верхній Масандрі біля дружини.