Клепіков Олександр Сергійович («Борян»)

Народився 10 травня 1993 року в Сімферополі, де навчався у школі №23 та технікумі інформаційних технологій.

З 2007 року був учасником фанатського руху ФК «Таврія», згодом – одним із його лідерів.

Учасник Революції гідності та проукраїнського руху в Криму під час російської окупації півострова у 2014 році.

Залишивши батьківщину, добровольцем долучився до першого складу батальйону «Азов», брав участь у звільнені Маріуполя, штурмі Марʼїнки, Широкинській наступальній операції та боях за Водяне. Надалі у званні сержанта служив у розвідувальному взводі 1-го окремого Феодосійського батальйону морської піхоти (Миколаїв), був заступником командира, брав участь у військових діях на Донецькому напрямку. Проходив навчання за кордоном.

Як майстер-парашутист мав понад 80 стрибків з різними парашутними системами.

Після закінчення контракту повернувся до цивільного життя; мешкав у Миколаєві, у 2021 році здобув кваліфікацію магістра історії, був суддею міжнародної асоціації стрільби з пістолета, гравцем регбійної команди «Корабел». Займався бразильським джіу-джитсу, отримав синій пояс.

Із початком повномасштабного вторгнення РФ до України наприкінці зими 2022 року керував встановленням перших укріплень довкола адміністративних будівель Миколаєва, разом із підрозділами територіальної оборони брав участь у боях та диверсійних діях у місті та області, а також у взятті окупантів у полон.

З березня 2022 року в складі 10-го загону ГУР МО брав участь у бойових діях на київському напрямку. Згодом був залучений до вертолітних місій на «Азовсталь» в обложений Маріуполь для допомоги оборонцям заводу та евакуації поранених. Під час однієї з таких місій, вранці 5 квітня 2022 року, загинув разом з екіпажем гелікоптера, що вилетів на пошук і допомогу підбитому раніше борту і був збитий російськими терористами між селами Межиріч і Новоселівка Пологівського району Запорізької області.

Похований 27 липня 2023 року на Лісовому кладовищі в Києві.