Водяницький Володимир Олексійович

Доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР.

Народився 5 січня 1893 року в місті Костянтинограді (нині Красноград Харківської області) у дворянській родині.

У 1904 році скінчив Харківське реальне училище, вступив до Харківського технологічного інституту. За рік перевівся на природниче відділення фізико-математичного факультету Імператорського Харківського університету, який скінчив у 1916 році. У 1914 році почав вести практичні заняття з зоології у Сільськогосподарському інституті та на педагогічних курсах, у 1915–1919 рр. викладав у Харківському комерційному училищі, маючи посаду завідувача кабінету природної історії та керівника практичних занять.

У вересні 1919 року був мобілізований у званні рядового до артилерії білогвардійської Добровольчої армії; під час перебування у Новоросійську захворів на поворотний тиф, участі у бойових діях не брав.

У квітні–липні 1920 року працював інструктором Відділу народної освіти Новоросійська. У той же час разом із професором В. М. Арнольді став до організації Новоросійської біологічної станції (до 1924 р. на ній були лише двоє працівників — сам Водяницький і його дружина), керівником якої був до 1931 року.

У 1931–1938 рр. – заступник директора, у 1938–1963 рр. – директор Севастопольської біологічної станції (під час ІІ світової війни викладав у Ростовському державному університеті), перетвореної згодом на Інститут біології південних морів ім. А. О. Ковалевського Академії наук УРСР; у 1963–1968 рр. – директор цього інституту.

Керівник Севастопольського відділення товариства «Знання», голова Кримського відділення Всесоюзного гідробіологічного товариства, заступник редактора «Гідробіологічного журналу».

З 1934 року – доктор біологічних наук, з 1941 року – професор, з 23 січня 1957 року – член-кореспондент Академії наук УРСР, з 1968 року – заслужений діяч науки УРСР.

Працював над питаннями гідробіології Чорного моря: обґрунтував твердження про високу біологічну продуктивність акваторії моря, вивчав чорноморський іхтіопланктон, розробив нову структуру гідробіологічної будови Чорного моря, провів порівняльні дослідження біологічних процесів у різних частинах Середземноморського басейну. Керував біологічними експедиціями на Чорному, Середземному та Червоному морях, брав участь в експедиціях з відвіданням наукових установ Греції, Єгипту, Ємену, Італії, Туреччини, Франції.

У 1968 році за станом здоров’я вийшов на пенсію.

Помер у Севастополі 30 листопада 1971 року через інфаркт міокарду. Похований на кладовищі Комунарів.

Залишив спогади – «Записки натураліста» (опубліковані в 1975 році) і чимало наукових праць, присвячених проблемам гідробіології, іхтіології та океанографії.

У 1994 році в Севастополі на проспекті Нахімова, 3, на будинку, де у 1952–1971 рр. мешкав науковець, встановлено меморіальну дошку.