Сапсай Прокіп Минович

Культурний і громадський діяч. Хоровий диригент, співак-тенор, режисер, актор, композитор, скрипаль, піаніст.

Народився 10 березня 1886 року в селі Кобелячок на Полтавщині. У дитячому віці навчився грати на сопілці, під час навчання у дворічній вчительській школі в селі Харківці – на скрипці та фортепіано, оволодів азами диригентського мистецтва, у цій же школі згодом викладав і вів свій перший учнівський хор.

У 1905 році за участь у революційних подіях був позбавлений вчительської посади. Рятуючись від переслідувань, переїхав до міста Армавіра на Кубані. Вчителював, створив хор, працював у театрі. Створив родину.

У 1909 році оселився у Москві. Навчався у консерваторії за класом вокалу та хорового диригування. Часто виступав як соліст на концертах капели бандуристів Москви, заснованої у 1911 році при українському гуртку «Кобзар».

У 1914 році отримав диплом, повернувся на Кубань до родини. Незабаром залишився вдівцем із двома дітьми-близнюками.

Під час І світової війни перебував у Карсі (Туреччина) та Тбілісі (Грузія), де керував військовими хорами.

Після початку Українських національно-визвольних змагань у 1917 році, переїхав до Кременчука, де заснував дитячу музичну школу, державну окружну хорову капелу імені М. Лисенка та «Першу мандрівну селянську трупу» – професійний пересувний драмтеатр з декоративно-художньою майстернею і театрально-прокатним складом. Для забезпечення професійних та самодіяльних колективів нотною літературою музичних навчальних закладів відкрив нотну друкарню. Писав власні музичні твори та обробляв українські народні, готуючи їх до публікації. З часом рукописи були втрачені.

Через прогресуючий туберкульоз був прикутий до ліжка. За порадою лікарів і за сприяння сестри Олександри був перевезений до Ялти. Після лікування у протитуберкульозному диспансері у будинку №10 на вулиці Басейній отримав комунальну кімнату, яка невдовзі перетворилася на творчу вітальню для музик-аматорів і репетиційну – для учнів-співаків.

Одужавши, Прокіп Спасай влаштувався на роботу до профспілкового клубу вантажників, де створив український хор-драмтеатр. У колективі аматори поєднували заняття хоровим і артистичним мистецтвом. У 1922 році змішаний колектив було переформатовано у професійний музично-драматичний театр, який діяв під назвою «української трупи». Колектив очолив спеціально запрошений з Олександрії молодий режисер Павло Делявський. У трупі Прокіп Сапсай режисерував оперні вистави, виступав як актор-співак, керував хором.

Під час роботи при Ялтинській державній філармонії Прокіп Сапсай сформував професійний камерний хор, який став відомим на Південному узбережжі Криму як «хор Сапсая» і відвідував з концертами оздоровниці регіону, а також часто виступав на загальноміських урочистостях і щорічних вшануваннях Тараса Шевченка та Степана Руданського, в тому числі і на могилі останнього на старому Масандрівському цвинтарі. До колективу входили понад 60 артистів.

Під час репетицій у клубі та вдома Прокіп Сапсай ніколи не користувався хоровою партитурою, яку досконало знав напам’ять. Майже на кожну репетицію він приносив нові твори – власні або обробки народних пісень.

Помер 16 вересня 1929 року. Домовину артиста від його помешкання несли на міський цвинтар на руках. Згідно з заповітом, Прокіп Сапсай був похований із хоровим співом «Заповіту» Шевченка.