Осташевський Олексій Сергійович («Єгер»)

Народився 1 червня 1991 року в Судаку.

Мешкав і вчився в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, скінчив професійний транспортно-металургійний ліцей. Працював помічником машиніста електровоза.

У 2010-2011 роках служив у лавах ЗСУ, був механіком танка. Після демобілізації працював у криворізькому вагонному депо слюсарем рухомого складу.

Під час російсько-української війни був мобілізований на початку серпня 2014 року, в званні молодшого сержанта командував екіпажем танка 17-ї окремої танкової бригади.

Нагороджувався медалями «За оборону рідної держави», «Захиснику Батьківщини», «За жертовність і любов до України», знаком «За заслуги перед містом».

Загинув 1 лютого 2015 року під час виконання бойового завдання між селами Троїцьке та Санжарівка Попаснянського району Луганської області разом з екіпажем від прямого попадання ПТУР. На позицію, яку обороняли підрозділ 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (приблизно 60 бійців) та 2 танки 17-ї танкової бригади, вийшло близько 10 одиниць бронетехніки терористів – танки, БТР, МТЛБ, "Урали" з зенітними гарматами, значні підрозділи піхоти. Українська артилерія знищила одну бронемашину та "Урал", 4-5 танків продовжили атакувати позиції. Екіпаж молодшого сержанта Осташевського, який був практично наймолодшим у бригаді й тримався до останнього в бою під Дебальцевим, ліквідував один ворожий танк, решта підійшли впритул. Командира екіпажу після потрапляння у танк керованої ракети викинуло з башти через відкритий люк на 30 метрів.

Залишив дружину і доньку.

Похований на Центральному кладовищі Кривого Рогу.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року нагороджений орденом "За мужність" III ступеня посмертно.

У ЗОШ, яку скінчив Олексій Осташевський, встановлено меморіальну дошку на його честь, а на місці загибелі його екіпажу – пам'ятний знак.