Столяренко Петро Кузьмович

Український живописець, пейзажист, мариніст, майстер тематичної картини та натюрморту, класик-постімпресіоніст.

Народився 13 липня 1925 року в селищі Капкани у передмісті Керчі (нині у складі міста) в родині завідувача рибного господарства, іхтіолога Кузьми Семеновича Столяренка, який у юності захоплювався живописом.

З дитинства певний час мешкав у Феодосії, де відвідував мистецьку майстерню Костянтина Богаєвського та картинну галерею Івана Айвазовського, до якої заходив «як до храму». Малював судна, рибальські човни, людей, які його оточували і море. Працював художником-оформлювачем у санаторії, малював стінгазети та плакати.

В роки ІІ світової війни був зв'язковим у партизанському загоні на Північному Кавказі. Отримав важке поранення, після лікування у шпиталі вирушив до батька, який був в евакуації у Сибіру: там влаштувався завідувачем хати-читальні і, за сумісництвом, художником-оформлювачем. Невдовзі повернувся з батьком до Керчі, де очолив бібліотеку зенітно-артилерійського полку, малював листівки та плакати.

З осені 1945 року Петро Столяренко працював у рибному господарстві в Капканах, однак при цьому постійно малював олівцями й акварельними фарбами. Незабаром переїхав до Феодосії, де навчався у студії зображувальних мистецтв при Феодосійській картинній галереї ім. І. Айвазовского в Миколи Барсамова, який відгукувався про свого учня схвально: "Петро був щедро обдарований природою, відзначався величезною працездатністю, яка, наскільки мені відомо, збереглася в нього і в зрілому віці. Він весь час був у справі". Для оплати навчання Столяренко працював у картинній галереї завгоспом, прибиральником, нічним сторожем, комендантом.

У 1947 році вступив на п'ятий курс Сімферопольського училища ім. М. С. Самокиша; через кадрову перестановку був переведений на курс нижче, після чого залишив навчання і повернувся до Феодосії.

Вперше робота Петра Столяренка з'явилася на студійній виставці в Сімферополі в 1948 році. Наступний 1949 рік сам він вважав початком свого творчого шляху.

У 1951 році художник повернувся до Капканів; щоб утримувати родину, був змушений поєднувати заняття мистецтвом з рибальським промислом. Почав ґрунтовно займатися самоосвітою, писав етюди, пейзажі, портрети, натюрморти, олівцем робив замальовки своїх майбутніх картин.

З 1952 року брав участь у всеукраїнських, з 1953 року – у всесоюзних і зарубіжних виставках.

З 1953 року – член Спілки митців СРСР.

На початку 1960-х рр. Петро Столяренко почав створювати свої перші сюжетні картини.

У 1963 році провів першу персональну виставку в Києві.

У 1963-1978 рр. – член правління Спілки митців УРСР.

З 1969 року (з перервою у 1990–1995 рр.) постійно жив і працював у Ялті.

У 1972 році був удостоєний звання заслуженого, у 1985 році – народного митця УРСР.

Виконав дублікати всіх картин Івана Айвазовського, які були експонатами пересувної виставки на території СРСР, щоб не чіпати оригінали.

У 1990–1995 рр. працював у Парижі, періодично відвідував країни Європи.

Твори Петра Столяренка зберігаються в українських і зарубіжних музеях та приватних зібраннях. Серед улюблених мотивів митця були натюрморт і пейзаж: останні становили собою експерименти з фактурою та кольором. Головні предмети полотен – вода, морське узбережжя, човни, манливий обрій.

17 червня 2018 року Петро Столяренко помер в окупованій Ялті.