Масютко Михайло Савович
Народився 1 грудня 1918 року в Чаплинці на Херсонщині в родині церковного регента і вчительки. У 1932–1933 рр. родина мешкала в Олешках, де пережила Голодомор, а з 1934 року – в Криму.
Після закінчення семирічки в Олешках Михайло навчався на робітничому факультеті при Херсонському педагогічному інституті, згодом розпочав навчання на мовно-літературному факультеті Запорізького педінституту, де було репресовано практично всіх співробітників кафедри української філології. У 1936 році був виключений із комсомолу, у 1937 – виключений з третього курсу інституту і заарештований за те, що на студентській вечірці згадував про голод 1933 року. Згодом після арешту за доносом засуджений у Києві на 5 років ув'язнення; Покарання відбував у таборах та золотокопальнях Колими.
У 1942 році був мобілізований, перебував у діючих військах на фронті, був демобілізований 1945 року в Берліні, згодом працював педагогом у Криму та на Львівщині.
З 1948 року навчався на відділі художнього редагування книги в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова у Львові. Рівночасно закінчив екстерном Львівський педагогічний інститут за фахом "Українська філологія".
У 1953 році перед захистом диплому був виключений з інституту за "ідеологічно хибний" реферат "Норми комуністичної моралі". Певний час працював науковцем у Музеї Івана Франка у Львові, потім – викладачем української мови та літератури в школах Галичини, Волині, Київщини, Херсонщини, Криму. Деякий час мешкав із родиною в селищі Сарабуз у Криму, де працював у школі військовим керівником.
У 1956 році переїхав до матері у Феодосію, викладав малювання, креслення та українську мову в школі та технікумі, збудував хату, вийшов на педагогічну пенсію. Від початку 1960-х років брав активну участь в українському національному русі, виступав як опозиційний публіцист, інтенсивно писав статті, повісті та оповідання, що поширювалися самвидавом. Працював як художник-поліграфіст, оформлював книжки, найбільше для львівського видавництва "Каменяр". Зрідка друкувався у всеукраїнській ("Літературна Україна", "Дніпро") та обласній пресі Криму і Львова. Під час шевченківського ювілею 1964 року виступив на феодосійському радіо та львівському радіо і телебаченні з бесідами про значення творчості поета.
5 серпня 1965 року був заарештований у Феодосії співробітниками КГБ, які вилучили "антирадянські" матеріали в його помешканні. У вересні був доправлений літаком до Львова, де був засуджений закритим судом на шість років тюремного й табірного ув'язнення. Після відбуття покарання повернувся у 1971 році до Феодосії, однак міська влада заборонила йому жити у власній хаті. В МВС Михайло Масютко отримав заборону на проживання у Кримській і Київській областях та на заході України. Довелося продати хату у Феодосії та оселитися у Дніпрянах поблизу Нової Каховки, де Масютко весь час перебував під наглядом КГБ без права виїзду аж до розвалу Радянського Союзу.
Упродовж 30 років життя у Дніпрянах Михайло Масютко написав більшість своїх літературних оповідань. У вересні 2001 року був змушений виїхати до Луцька. 18 листопада того ж року, в день свого народження, помер. Похований у Луцьку на приміському кладовищі.