Влизько Олександр Федорович

Народився 29 липня 1910 року на станції Боровйонка Новгородської губернії Російської імперії.

Брат українського поета Олекси Влизька, розстріляного в катівнях НКВД у 1934 році; супроводжував його після втрати слуху скрізь і всюди.

Навчався мистецтву у Федора Кричевського. Працював у Державному видавництві УРСР та на Київській кінофабриці.

Оформив обкладинки до двох книжок брата – «Живу, працюю» (Харків, 1929) та «Hoch, Deutschland» (Харків, 1930). 

У 1930 році вступив до Київського художнього інституту, з якого на першому курсі був виключений за «контрреволюційну діяльність».

У 1931 році опублікував перший вірш у газеті «Пролетарська правда» (Київ). Того ж року, категорично відмовившись стати донощиком, був запроторений на 5 місяців до Лук'янівської в'язниці.

Працював на будівництвах в Уралі та Сибіру.

Був добровольцем під час ІІ світової війни. Брав участь у виставці 1-го Українського фронту як художник.

Після війни друкувався у журналі «Україна», періодиці Черкас і Харкова.

З 1950 року мешкав і працював у Сімферополі.

Автор двох поетичних збірок «Перевесло» (1992) і «Зимове сонце» (1993) та книги споминів про брата «Наллятий сонцем» (1994; усі – Київ).

У роки незалежності України продавав свої роботи в підземному переході біля Центрального ринку в Сімферополі.

Помер 13 грудня 1996 року в Києві.