Мамчич Степан Гаврилович

Народився 14 серпня 1924 року в селі Новопокровці Владиславівського району Кримської АРСР.

Наприкінці 1920-х років з родиною переїхав до Феодосії, де з 13 років відвідував заняття у художній студії галереї імені Івана Айвазовського.

У 1941 році брав участь в евакуації полотен Айвазовського з Феодосійської картинної галереї до Єревану.

У 1944 році поновив навчання у художній студії.

З 1945 року працював в артілі «Кримський художник», виконуючи на замовлення копії робіт Айвазовського.

У 1949 році був зарахований на 4 курс художнього училища імені Миколи Самокиша.

У 1951 році працював вчителем у Північній Осетії.

У 1952 році повернувся до Феодосії, де два роки викладав у дитячій художній школі, відкритій Миколою Барсамовим. З того ж року постійно брав участь в обласних, республіканських і всесоюзних виставках, з 1955 року – у виставках митців-мариністів.

У 1954 році переїхав до Сімферополя, де продовжив співпрацю з артіллю «Кримський художник». З того ж року до останнього дня працював художником на Кримському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду УРСР.

У 1962 році за рекомендацією Тетяни Яблонської був прийнятий до Спілки художників УРСР.

Презентував традиції кіммерійської школи живопису. У 1960-х роках виробив авторську манеру роботи.

Помер 3 квітня 1974 року в Сімферополі.

Роботи Степана Мамчича зберігаються у зібраннях Алупкинського музею-заповідника, Дніпропетровського, Донецького, Луганського, Севастопольського та Сімферопольського художніх музеїв, Національної картинної галереї імені І. К. Айвазовського, Національного художнього музею України, а також зберігалися у Маріупольському краєзнавчому музеї.