Овчарук Василь Леонтійович

Народився 7 січня 1952 року в селі Сохуженцях Ізяславського району Хмельницької області, де у 1967 році скінчив восьмирічну школу.

В 1968 році здобув фах механізатора у Грицівському СПТУ; того ж року почав працювати слюсарем-зварювальником у Кремінній (Луганська область).

У 1970–1972 рр. проходив строкову військову службу в совєтській армії на території Казахстану.

З 1973 року мешкав у Сімферополі, де працював у спеціалізованій механізованій колоні тепличного комбінату.

У липні–вересні 1987 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у межах 30-кілометрової зони від джерела вибуху, через що його здоров'я зазнало непоправної шкоди.

У 1991 році увійшов до Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г Шевченка, медаллю якого «Будівничий України» був нагороджений.

Після відновлення незалежності України скінчив Інститут національно-демократичних відносин у Києві.

Очолював Кримське відділення благодійного фонду ім. Ярослава Стецька.

У 2-й половині 1990-х рр. долучився до лав заснованого Конгресу українських націоналістів (КУН). У 2002 році очолив Кримську організацію КУН, яка брала участь у всіх виборах до місцевих рад та Верховної Ради АР Крим. Входив до Головного Проводу КУН.

У 2004 році брав участь у Помаранчевій революції.

У 2013–2014 рр. брав участь у Революції гідності та русі «Євромайдан-Крим».

У 2014 році брав участь у громадянському спротиві російській окупації Криму, після чого наприкінці березня був змушений виїхати до Києва. Згодом оселився в місті Славуті Хмельницької області, де проявляв активність як громадський діяч.

Після повномасштабного вторгнення РФ до України у 2022 році, займався волонтерською діяльністю, збираючи допомогу для ЗСУ.

Помер 12 вересня 2024 року внаслідок тривалої важкої хвороби.

Похований 13 вересня 2024 року в Славуті.