Люценко Олександр Юхимович

Народився 12 серпня 1806 року в родині педагога та літератора Юхима Петровича Люценка, уродженця Чернігівщини.

Змолоду захоплювався історією та колекціонуванням, зокрема нумізматикою, завдяки чому зібрав колекцію давньогрецьких монет.

Вдало скінчив Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі.

У 1826 році у чині поручика був призначений на службу до V Київського округу. Серед іншого, проводив розвідки у Ямпільських порогах на Дністрі з метою визначення місць для покращення судноплавства. У 1828 році на обох берегах Дністра збирав дані про зручні місця для побудови млинів.

У травні 1853 року, отримавши за три роки до того чин полковника, на запрошення міністра внутрішніх справ Російської імперії Пєровского, був призначений директором Керченського музею старожитностей. У 1859 році розробив та подав до Археологічної комісії план археологічних досліджень.

У Керчі жив в одній з кімнат будинку музею, разом із меншим братом Юхимом, який виконував при музеї обов'язки лаборанта та готував публікації за результатами досліджень.

Протягом 25-річної служби при музеї Олександр Люценко проводив розкопки в околицях Керчі та на Таманському півострові. Брав участь в евакуації та відновленні музею під час Кримської війни, окупації Керчі англійськими військами та в повоєнні роки.

Перебуваючи під час війни в евакуації у Катеринославі (сучасний Дніпро), Олександр Люценко разом із низкою колег за дорученням Пєровского організував розкопки одного з найбільших скіфських курганів – Олександропольського (Лугової могили) та повністю дослідив насип пам'ятки, що протягом століття була єдиним взірцево розкопаним скіфським курганом.

Наприкінці 1858 року Олександр Люценко брав участь у розкопках Мелек-Чесменського кургану в околицях Керчі, виявивши у ньому поховання.

Крім Мелек-Чесменського кургану, під керівництвом Люценка були відкриті чи додатково обстежені кургани Юз-Оба, Кара-Оба, Золотий, Царський, Куль-Оба Темир-Гора, кургани на мисі Ак-Бурун у Керчі та околицях, кургани Васюринської гори, Великої та Малої Близниці, Артюховський на Таманському півострові, близько 20 курганів біля Феодосії. Проводилися розкопки на городищах Німфей і Тірітака в околицях Керчі, Фанагорія на Таманському півострові. У невеликому кургані на північному схилі гори Мітрідат у Керчі було відкрито гробницю 2-ї половини IV ст. до н. е. з незвичайними знахідками.

У 1871 році отримав чин дійсного статського радника.

У 1874 році брав участь у Третьому Археологічному з'їзді в Києві.

Був нагороджений орденами святого Володимира, святої Ганни, святого Станіслава, бронзовою медаллю в пам'ять про Кримську війну та відзнакою безперервної служби за 30 років.

У 1878 році за станом здоров'я вийшов на пенсію та переїхав до Санкт-Петербурга, де помер 9 лютого 1884 року і був похований на Смоленському кладовищі.