Навроцький Володимир Володимирович

Народився 6 червня 1928 року в Полтаві. 

У 1946 році вступив до Харківського медичного інституту, який скінчив з відзнакою в 1953 році. Був направлений на роботу фтизіатром до санаторію "Шарівка" на Харківщині.

У 1954 році Міністерством охорони здоров'я України був переведений на роботу до Ялтинського протитуберкульозного диспансеру, де зробив перші свої наукові публікації. Відтоді до останнього дня мешкав у Ялті з невеликими перервами.

У 1958 році вступив до аспірантури Київського НДІ туберкульозу, звідки перевівся до аспірантури Ялтинського НДІ туберкульозу ім. Сеченова, науковим співробітником якого став у 1962 році.

У 1963 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук на тему "Деякі питання діагностики та особливості перебігу туберкульозу первинного періоду у дорослих в умовах Південного узбережжя Криму".

У 1975 році захистив докторську дисертацію в центральному інституті туберкульозу в Москві на тему "Комплексне санаторно-кліматичне лікування хворих на деструктивні форми туберкульозу легень при застосуванні антибактеріальної терапії".

Після виходу на пенсію працював у медичному кооперативі, опублікував кілька книг з пропаганди здорового способу життя та застосування з лікувальною метою природних природних чинників. Був автором 200 наукових статей та 10 нових методик. Проводив активну працю зі збереження санаторної мережі Криму.

Доклав зусиль до вивчення Ялти як краєзнавець. Досліджував життя і творчу біографію низки видатних українців Криму. Був ініціатором відновлення музею Михайла Коцюбинського у Сімеїзі, сприяв завершенню реставраційних робіт. Очолював Всеукраїнське товариство пропаганди діяльності і творчості Михайла Коцюбинського. Був членом президії Громадського комітету Великої Ялти та громадської колегії при міському голові Ялти.

Помер 8 листопада 2014 року.