Шумейко Олександр Вікторович («Шум»)

Народився 24 вересня 1982 року в селі Митченках Бахмацького району Чернігівської області.

У 1988-1993 рр. мешкав з родиною в Криму, де навчався у початковій школі.

У 1993 році родина переїхала до села Киселівки Менського району Чернігівської області.

Після закінчення школи вступив на заочне відділення Чернігівського інституту економіки та управління, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Фінанси». Одночасно з навчанням працював рятувальником у Києві.

Строкову армійську службу проходив у «Десні» на Чернігівщині.

У 2007 році одружився, переїхав з дружиною до міста Щолкіного (АР Крим), де працював рятувальником. У 2013 році розлучився.

Після російської окупації Криму в березні 2014 року залишив роботу і житло та переїхав до родичів у село Киселівку Менського району Чернігівської області, забравши з собою паралізованого дідуся. Працював вахтовим методом на будівництві в Києві.

11 лютого 2015 року добровільно став до лав ЗСУ, у званні солдата був номером обслуги протитанкового артилерійського розрахунку 2-го взводу роти вогневої підтримки 17-го ОМПБ 57-ї ОМБр, головним навідником гармати «Рапіра». Брав участь у бойових діях у Торецьку та в районі Горлівки на Донеччині.

У ніч проти 4 серпня 2015 року загинув внаслідок осколкових поранень від розриву 82-міліметрової міни під час вогневого боєзіткнення на опорному пункті поблизу села Гладосового Бахмутського району Донецької області.

Похований 6 серпня 2015 року в Киселівці.

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.

Рішенням Менської районної ради № 74 від 30 березня 2016 року удостоєний звання «Почесний громадянин Менського району» посмертно.

У 2018 році посмертно нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».