Двойченко Петро Абрамович (Авраамійович)

Народився 28 вересня 1883 року в Бердянську. У грудні того ж року родина переїхала до Сімферополя, де батько вчителював та служив рахівником у місцевій земській управі. У деяких анкетах Петро Двойченко вказував місцем народження Сімферополь.

Початкову освіту отримав у приватній школі Архангельської у Сімферополі (1890–1892), середню – у гімназіях Сімферополя та Павлограда.

У 1900 році вступив до Гірничого інституту в Санкт-Петербурзі, спеціалізувався у кристалографії та петрографії. У 1904 році був відрахований через участь у студентських протестних акціях, до 1905 року читав лекції з геології та мінералогії на загальноосвітніх курсах у Сімферополі.

З 1905 року на запрошення Таврійського губернського земства обстежував артезіанські води та колодязі у Перекопському та Євпаторійському повітах, згодом – в інших районах Таврійської губернії. У 1906 році опрацював понад 100 розрізів бурових свердловин. У цей час працював над «Атласом гідрогеологічних розрізів верхів'я річки Салгір», кошти для розробки якого надала Сімферопольська міська дума.

Влітку 1907 року займався гідрогеологічними розвідками у районах Агармишу та Субашу для пошуку джерел водопостачання Феодосії.

З 1908 року постійно мешкав у Сімферополі. До 1912 року активно займався вивченням артезіанських вод Криму, викладав у Сімферопольському народному університеті, де читав науково-популярні курси з геології, гідрології, мінералогії, а також про корисні копалини. У 1910 році видав першу самостійну працю «Гідрогеологічний нарис населених пунктів Перекопського повіту», що стала першим випуском «Матеріалів з дослідження артезіанської справи у Таврійській губернії». У 1912–1914 рр. проводив заняття у Сімферопольському технікумі на курсах робітників-десятників.

З 1913 року Петро Двойченко завідував Гідрологічним відділом Таврійського губернського земства; серед його посадових обов'язків були буріння артезіанських колодязів та спорудження водогонів.

Перед початком І світової війни, в липні 1914 року, був мобілізований до війська. Після повернення до Сімферополя, з середини січня 1918 року викладав геологію у Сімферопольському народному університеті, який не мав офіційного статусу навчального закладу і був прихистком для багатьох представників інтелігенції, що з'їхалися до Криму з різних регіонів колишньої Російської імперії.

Під час першої большевицької окупації Криму, з 18 січня по 20 березня 1918 року науковець служив гідрогеологом та геологом Таврійської центральної ради робітничих і селянських депутатів, що перебрала на себе функції Таврійського земства.

У лютому 1919 року на запрошення академіка санкт-петербурзької академії наук Ніколая Андрусова, який викладав на той час у Таврійському університеті, Петра Двойченка було обрано приват-доцентом цього навчального закладу.

У травні–серпні 1920 року з приходом до Таврійського університету Володимира Вернадського Двойченко брав активну участь в організації та діяльності створеної ним Комісії з вивчення природних виробничих сил Криму, яка виникла як структура у Кримському товаристві любителів природи. Разом із Вернадським Двойченко здійснив низку піших експедицій Кримом для збору мінералів, наслідком чого стало відкриття Мінералогічного кабінету Таврійського університету, який очолив Двойченко.

До остаточної окупації Криму большевиками у листопаді 1920 року, науковець продовжував очолювати гідрологічний відділ Таврійського губернського земства. У 1921 році він отримав вчене звання доцента, у вересні 1922 року – професора кафедри геології Кримського університету імені Міхаіла Фрунзе (колишнього Таврійського університету), в якому читав курси кристалографії та мінералогії на фізико-математичному, агрономічному та медичному факультетах.

8 квітня 1931 року Петро Двойченко був заарештований Державним політичним управлінням при НКВД ССР за підозрою в «участі у контрреволюційній організації», 12 липня засуджений за статтею про «шкідництво», однак згодом звільнений у зв'язку з «відсутністю достатніх даних для віддання під суд». Надалі перебував під постійним таємним наглядом, зазнав політичних і адміністративних переслідувань. У 1934–1937 рр. займав посаду декана географічного факультету Кримського університету, який на той час мав статус педагогічного. Клопотання Кримського педагогічного інституту, подане до ВАК у 1936 році щодо присудження Двойченку ступеня доктора наук без захисту було залишено без уваги, а його фундаментальну працю «Гідрогеологічний нарис степових районів Криму» було «втрачено». У 1937 році дослідник був позбавлений роботи, за два роки відновлений на посаді.

Під час ІІ світової війни Петро Двойченко залишився в Криму, окупованому військами нацистської Німеччини; писав статті з історії регіону. З 1944 року викладав в Одеському університеті.

У грудні 1944 року науковець був заарештований совєтською контррозвідкою за обвинуваченнями у «співпраці з окупантами» та «зраді батьківщині». Трибуналом військ НКВД Криму засуджений до 10 років позбавлення волі.

Помер 25 травня 1945 року від важкої хвороби у виправно-трудовому таборі в селищі Сарабуз (нині смт Гвардійське) у Сімферопольському районі.