Ткаченко Олександр Анатолійович («Севас»)

Народився 5 березня 1989 року в Севастополі в багатодітній родині художника. Після закінчення школи опанував в училищі фах перукаря, за яким працював кілька місяців.

Був інструктором з проведення піших походів у Кримських горах, водив групи під прапором українських повстанців.

Був учасником руху ультрас ФК «Севастополь», брав участь у сутичках з проросійською публікою.

У 2012 році одружився. З 2013 року служив у 1-му ОБМП ВМС ЗСУ у Феодосії.

Після російської окупації Криму у 2014 році, наприкінці квітня разом з родиною вийшов з півострова, мешкав і служив у Миколаєві. З квітня 2014 року брав участь в АТО, долучився до оборони Маріуполя, битв за села Водяне та Гранітне. Був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (Указ Президента України №2013/2015 від 09.04.2015). Під час відпусток працював інструктором полку «Азов».

Після завершення контракту у 2017 році, переїхав з родиною до Ірпеня, працював охоронцем; згодом зайнявся фермерством, для чого коштом гранту від канадської організації придбав на Херсонщині господарство.

З перших днів російського повномасштабного вторгнення до України в лютому 2022 року був командиром штурмового підрозділу ТрО Ірпеня, тримав оборону міста у жорстоких боях, відмовляючись відступати; під постійними обстрілами сприяв евакуації мирного населення.

Після деокупації Київщини брав участь у боях в інших гарячих точках фронту у званні штаб-сержанта військ спеціального призначення; відмовлявся від демобілізації, попри перенесене осколкове поранення у стегно та численні контузії, та отримання офіцерського звання.

У 2023 році вступив до Державного університету «Житомирська політехніка», в якому свого часу навчався на факультеті бізнесу та сфери обслуговування, на бакалаврську освітню програму за спеціальністю «Менеджмент».

9 листопада 2023 року помер від втрати крові та геморагічного шоку внаслідок підриву на ворожому фугасному саморобному пристрої у зоні бойових дій на Сумському напрямку; ціною власного життя врятував побратимів.

Залишив дружину, падчерку та двох доньок.

Прах захисника було поховано 22 листопада 2023 року на Алеї пам’яті захисників України на Ірпінському кладовищі.

Нагороди:

• відзнака міністра оборони України – нагрудний знак «За військову доблесть» (26.06.2017);
• медаль Ірпінської міської ради «За заслуги перед містом Ірпінь» (24.05.2022);
• відзнака Ірпінської міської ради «Орден добровольця» (19.08.2022);
• нагрудний знак СБУ «За відвагу» (10.04.2023)

та ін.