Горська Алла Олександрівна
Народилася 18 вересня 1929 року в Ялтi. Її батько Олександр Горський у 1920-х рр. був актором Ялтинської Української трупи, секретарем ялтинського відділення Всесоюзної профспілки працівників мистецтв, згодом — кіноактором, директором Київської, Одеської та Ялтинської кіностудій, керівником "Ленфільму" та театру-студії кіноактора на Кіностудії ім. О. Довженка.
За спогадами сучасників, Алла Горська "росла типовою денаціоналізованою “гомосовєтікус”, комсомольською активісткою, або, як тоді прийнято було говорити, справжньою інтернаціоналісткою, ніхто не вчив її української мови, бо від рідної мови відмовились і батько, і мати". Українську мову вона вивчила у молодому віці під час спілкування з друзями.
У дитячому віці Алла Горська пережила блокаду Ленінграду, влітку 1943 року була евакуйована з матір'ю. Наприкінці 1943 року родина Горських переїхала до Києва, де Алла навчалася у Київськiй художнiй школi iменi Шевченка та на живописному факультеті Київського художнього iнституту.
Влiтку 1952 року Алла Горська одружилася зі студентом Київського художнього iнституту Вiктором Зарецьким. У 1962 році вона долучилася до органiзації вiдомого київського Клубу Творчої молодi, учасниками якого були Iван Драч, Iван Свiтличний, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська, Микола Вiнграновськиий, Лесь Танюк, Iван Дзюба та багато інших людей, які вважали відчуття національної належності внутрішньою потребою людини. Горська брала активну участь у роботі клубу, а після його розгону у 1964 році – в правозахисному русі.
У 1964 році Алла Горська, Панас Заливаха, Людмила Семикіна та Галина Зубченко створили в Київському університеті вітраж "Шевченко. Мати". Під час засідання правління спілки художників автори роботи були обвинувачені у "націоналізмі" та "відсутності радянського погляду на Шевченка", публічно засуджені і невдовзі виключені зі спілки; вітраж було знищений як "ідейно ворожий".
Алла Горська, попри все, залишалася однією із найбільш активних учасниць руху шістдесятників. За нею було встановлене постійне спостереження з боку КГБ, з нею не раз безрезультатно проводили “профілактичні бесіди”. Видавництвам і Художньому фонду заборонили давати Горській роботу. Її чоловік Віктор Зарецький спочатку підтримував дружину й разом із нею долучався до протестних акцій, однак потім почав віддалятися від громадської діяльності.
28 листопада 1970 року Алла Горська була вбита в будинку свекра у мiстi Васильковi бiля Києва. одним професійним ударом. Провину за злочин було покладено на старого чоловіка, якого пізніше знайшли мертвим на залізничній колії.
