Оксана Петрусенко

(Бородавкіна Ксенія Андріївна)

Народилася 17 лютого 1900 року в Балаклаві. У джерелах помилково вказується Балаклія на Харківщині, звідки родом був батько, що помер у 1901 році від сухот.

Дитячі і юнацькі роки провела в Севастополі. У 1914–1917 рр. працювала в порту та на взуттєвій фабриці). Співала в церковному хорі, грала на гітарі, брала участь у самодіяльних гуртках.

Під впливом вчителя поступово опанувала українську мову та літературу.

У 1917 році з подругами вступила до українського аматорського хору "Рада", який складався з 60 осіб під керівництвом Георгія Заголи; в репертуарі колективу були українські народні пісні та класичні твори.

Влітку 1918 року вступила до пересувної української музично-драматичної трупи Степана Глазуненка, з якою залишила Севастополь. Того ж року стала артисткою Херсонського державного українського драматичного театру, який припинив своє існування у 1921 році. Від музичного керівника театру Петра Бойченка, що згодом став її першим чоловіком, отримала свій псевдонім, під яким працювала до останнього дня.

У 1923–1924 рр. навчалася у Київському музично-драматичному інституті ім. М. В. Лисенка. Через складні сімейні обставини та брак коштів залишила інститут і стала професійною артисткою, фактично не маючи повноцінної музичної освіти. Працювала у різних містах.

У 1934 році стала солісткою Київського театру опери та балету.

У 1939 році була удостоєна звання Народної артистки УРСР.

Померла 15 липня 1940 року, за тиждень після народження другого сина Олександра. В останню путь на Байкове кладовище її проводжав весь Київ.

Залишила близько 45 записів, зроблених у Києві в 1935–1939 рр.

У лютому 2010 року з ініціативи представників влади та громадськості Севастополя на честь 110-ї річниці народження Оксани Петрусенко на фронтоні Севастопольського театру ім. А. Луначарського пам'ятну дошку з зображенням співачки; за два місяці її розтрощили невідомі вандали.