О. Анатолій Мазурик
Народився 30 грудня 1952 року в Золочеві на Львівщині в родині депортованих після II світової війни з Надсяння.
У 1971–1975 рр. навчався у Дрогобицькому державному педагогічному інституті ім. І. Франка. Був вчителем російської мови та літератури в школах Золочева.
У 1975 році одружився, мав сина і доньку.
У 1990–1993 рр. навчався у Львівській духовній семінарії Святого Духа. Наприкінці 1992 року був висвячений на диякона, в лютому 1993 року – на священика. Душпастирював у Золочівському районі.
У 1993 році відгукнувся на прохання глави УГКЦ Блаженнішого Мирослава-Івана (Любачівського) і вирушив як місіонер до Севастополя, де в 1993–1996 рр. був настоятелем парафії Успіння Пресвятої Богородиці, зареєстрованої ще в серпні 1993 року.
Оскільки парафія не мала свого храму, тривалий час богослужіння відбувалися в однокімнатному помешканні о. Анатолія, яке він винаймав власним коштом. Діяльності громади УГКЦ та її настоятеля перешкоджали представники севастопольського осередку УПЦ МП за підтримки влади міста.
Копітка душпастирська праця о. Анатолія, його щире слово, вроджена аристократична толерантність та інтелігентність дали свої плоди: севастопольська інтелігенція, незалежно від національності та віросповідання, потягнулася до «незвичайного батюшки», як називали його містяни. Після трьох років перебування в Севастополі о. Анатолій залишив за собою живу й доволі зорганізовану релігійну громаду.
Після повернення до Галичини служив на парафіях у Золочівському та Пустомитівському районах.
Помер після важкої хвороби 29 вересня 2011 року. Похований у Золочеві.