Яновський Володимир Костянтинович

Народився 15 квітня 1876 року в селі Топли (сучасна Тополівка; за іншими даними – Орталан / Земляничне; Білогірський район АР Крим) у родині зубожілих шляхтичів, що мала польське коріння.

У 1896–1899 рр. працював ретушером у фотоательє та навчався у вечірній школі Товариства заохочування вишуканих мистецтв при Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі.

У 1900–1927 рр. жив і працював у Ялті.

У 1927 році на запрошення митця, директора Бахчисарайського палацу-музею Усеїна Боданинського прибув до Бахчисараю, де викладав у художньо-промисловому технікумі та студії зображувального мистецтва. Був активним учасником художніх виставок у Бахчисараї, Сімферополі, Одесі, Києві, Москві.

З 1940 року – член Національної спілки художників України.

Пережив німецьку окупацію Криму в роки ІІ світової війни.

У перше десятиліття після війни був членом правління Кримської спілки совєтських художників.

У 1957 році удостоєний звання заслуженого діяча мистецтв України.

Мав звання почесного громадянина міста Бахчисарая, в якому прожив 41 рік.

Працював у техніці олійного живопису, з гуашшю, а також із гуашшю з олією. Улюбленим жанром у творчості Яновського був пейзаж.

Тематичні картини та пейзажі: «Очаків у вогні» (1905), «Вид Бахчисарая» (1948), «Квітучі сади» (1957), «Руїни Успенського собору в Києво-Печерській Лаврі», «Фонтан сліз» тощо.

Помер 14 листопада 1966 року.

У фондах Бахчисарайського історико-культурного заповідника зберігалися 97 робіт митця. 57 живописних і графічних робіт, переважно присвячених краєвидам Криму, зберігалися у колекції Сімферопольського художнього музею.