Довженко Олександр Романович

Народився в Севастополі в родині моряка.

У 1936 році вступив до Кримського медичного інституту. Після його закінчення у 1941 році розпочав лікарську практику.

У 1948 році був призначений головним лікарем шкірно-венерологічного диспансеру в Феодосії. Згодом деякий час працював у медичному кабінеті Феодосійського морського порту. Став впроваджувати новітні психотерапевтичні методи.

У 1977–1985 рр. працював старшим науковим співробітником НДІ клінічної та експериментальної неврології та психіатрії ім. В. П. Протопопова у Харкові. У Харківському інституті удосконалення лікарів скінчив курси практичного гіпнозу.

Апробація, теоретичне і наукове обґрунтування розробленого Довженком методу лікування алкоголізму та паління шляхом кодування були здійснені у 1979–1980 роках в НДІ клінічної та експериментальної неврології та психіатрії ім. В. П. Протопопова у Харкові, після чого було отримано авторське свідоцтво про винахід і ліцензію на право застосування методу. У 1984 році метод лікування за Довженком («Організація стресопсихотерапії хворих на алкоголізм в амбулаторних умовах») було зареєстровано Державним комітетом у справах винаходів і відкриттів під назвою «Лікування хворих на хронічний алкоголізм за методом доктора Довженка» і затверджено Управлінням зі впровадження нових лікарських засобів і медичної техніки Міністерства охорони здоров'я СРСР. Пізніше цей метод був включений МОЗ України до уніфікованих стандартів.

У 1985 році Олександр Довженко відкрив у феодосійському палаці Стамболі Республіканський наркологічний психотерапевтичний центр МОЗ УРСР, того ж року отримав звання заслуженого лікаря України.

Помер від другого інсульту 4 лютого 1995 року в Феодосії.

У центрі Феодосії встановлено пам'ятник Олександру Довженку; його ім'я присвоєно одній з вулиць міста, почесним громадянином якого він був обраний.