Симиренко Лев (Левко) Платонович
Народився 18 лютого 1855 року на хуторі Мліїв у Черкаському повіті в родині Платона Симиренка – нащадка старовинного роду, промисловця-цукрозаводника, одного з засновників раціонального садівництва в Україні. В родині діти виховувалися в повазі до старших, історії та культури. Традиційним було і меценатство: зокрема, Платон Симиренко фінансував видання «Кобзаря» Тараса Шевченка, а його брат Василь упродовж 50 років «утримував на свої кошти всю українську культуру» – спонсорував хор Лисенка, етнографічні дослідження Чубинського, видання газет і журналів, виділив 100 тисяч рублів золотом на придбання будівлі для Наукового товариства імені Шевченка у Львові; перед смертю у 1915 році все своє майно, в тому числі 10 мільйонів рублів золотом, заповів на українські справи.
У 1879 році Левко Симиренко скінчив природничий факультет Новоросійського університету. Того ж року за участь у русі народників був засланий на схід Сибіру, де працював садівником; серед іншого, виплекав низькорослі повзучі овочеві дерева, здатні витримати низькі температури. У 1887 році був звільнений. Повернувся до Млієва. Створив у рідному селі маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращим у Російській імперії й однією з найбагатших в Європі помологічних колекцій. Симиренко всебічно вивчав зібрані ним сорти, акліматизував чужі й вивів нові (наприклад, популярний сорт яблуні Ренет Симиренка, названий ним на честь батька), вказував, для яких районів рекомендовані сорти є перспективними, поліпшував селекційним способом якість місця. При своєму розсаднику організував школу садівників і виховав низку висококваліфікованих фахівців, у тому числі свого сина Володимира. Перші результати вивчення помологічної колекції свого розсадника виклав у «Генеральному каталозі».
У серпні 1888 року прибув до Ялти: перший приїзд до Криму став можливим завдяки отриманому дозволу на лікування на півострові. Перебування в Криму науковець присвятив вивченню садівництва, знайомству з власниками садів, вивчав побут і звичаї корінних народів.
– зізнавався Левко Симиренко, який 25 років поспіль приїздив до Ялти, а звідти здійснював експедиції по всьому Криму, обстеживши сади у долинах річок Бельбек, Кача, Альма, Чорна, Карасу та в інших регіонах.
У 1891 році науковець видав першу велику працю з узагальненням багаторічних досліджень – «Досвід дослідження кримського промислового плодівництва», а наступного року – її продовження, «Матеріали до питання про кримське промислове плодівництво»: в обох працях було проаналізовано стан садівництва в Криму, розглянуто організацію кримської плодоторгівлі, питання економіки, плодівництва, збирання врожаю, наведено описи найпоширеніших сортів плодових культур, вивчено проблеми догляду за плодовими деревами.
Був обраний членом-кореспондентом Бельгійського товариства садівників, а в 1895 році – почесним членом Французького національного помологічного товариства.
Перейнявши досвід кримських садівників, Левко Симиренко впровадив у своїх садах самопливне зрошення дерев у чашах.
У 1908 році науковець презентував фундаментальну наукову працю «Кримське промислове плодівництво», яка на конкурсі з нагоди 50-річчя Iмператорського російського товариства садівництва була удостоєна Великої золотої медалі. Однак ані влада, ані сам автор не мали коштів на видання праці: на допомогу прийшли численні друзі й шанувальники, а також кримські садівники, що створили при Сімферопольському відділі Iмператорського російського товариства садівництва відповідний організаційний комітет. Зрештою, перший том «Кримського промислового плодівництва», робота над яким велася три десятиліття, було видано у 1912 році: він становив 800 сторінок.
За совєтської окупації маєток Симиренка було націоналізовано, а на його території – засновано Мліївську дослідну станцію садівництва (з часом дістала ім'я Левка Симиренка), першим директором якої був Володимир Симиренко (розстріляний у 1938 році).
За наявними даними, 6 січня 1920 року Левко Симиренко трагічно загинув від рук чекістів у власному будинку. У 1920–50-х рр. тривало знищення інтелектуальної спадщини науковця, яке було припинено лише на початку 1960-х рр. Головну працю Левка Симиренка «Помологія» в трьох томах було видано у 1961–1963 рр. у Києві (друге видання – 1974 рік).
У 2012 році було здійснено перевидання головної праці Левка Симиренка «Кримське промислове плодівництво».
