Піддубний Іван Максимович

Народився 26 вересня 1871 року на Полтавщині, неподалік містечка Золотоноші, у селі Красенівці (тепер Чорнобаївський район Черкаської області) в селянській родині.

У 1892 році поїхав на заробітки до Севастополя. Назавжди запам'ятав напутні слова батька:

У Севастополі влаштувався до вантажної фірми "Лівас", яка у 1895 році переїхала до Феодосії.

У 1897 році до Феодосії приїхав цирк Безкоровайного, в складі якого були й борці. Хазяїн дозволяв охочим глядачам позмагатися з ними. Піддубний зголосився до двобою, однак зазнав поразки: маючи силу, він не знав техніки боротьби. Після цього почав тренуватися, продовжуючи працювати в порту, і згодом вийшов на килим феодосійського цирку, але цього разу вже з успіхом.

У 1898 році Піддубний повернувся до Севастополя і вступив до місцевого цирку Труцці, де з часом реалізувався як професійний борець.

Ознайомився з французькою боротьбою у Київському клубі атлетів. Кілька років брав участь у гастролях цирку Нікітіна в багатьох містах України, Кавказу, Поволжя, Сибіру, виступаючи не лише у чемпіонатах з боротьби, а і з силовими цирковими програмами.

У 1903 році вступив до Петербурзького атлетичного товариства, від якого у 1905 році був відправлений на чемпіонат світу до Парижа, де здобув звання чемпіона світу. Того ж року відбулися гастрольна поїздка до Італії, перемога на чемпіонаті в Ніцці, змагання в Алжирі, Бельгії, Берліні.

В наступні роки роки Іван Піддубний ще кілька разів виборов звання чемпіона світу – в Парижі, Мілані (1906), Відні (1907), вчергове у Парижі (1908), Франкфурті (1909).

Під час національно визвольних змагань та большевицької окупації України тривалий час не брав участі у великих змаганнях, повернувся до рідного села, одружився, купив невеликий будинок, зайнявся сільським господарством.

За переказами, отримавши після большевицької окупації паспорт із прізвищем "Поддубный" і національністю "русский", борець вимагав замінити паспорт, а після відмови власноруч зробив виправлення – "Піддубний" і "українець".

Після трирічної перерви повернувся у спорт, узяв участь у гастролях полтавського цирку. В 1922 році здобув перший приз у великому чемпіонаті з боротьби в московському цирку.

У 1925 році переміг у міжнародному чемпіонаті у Нью-Йорку, згодом переможно виступив у Чикаго, Філадельфії, Лос-Анджелесі, Сан-Франциско та інших містах США. Відхилив пропозицію щодо отримання громадянства цієї держави. Після повернення до України 12 років виступав у цирках на змаганнях борців.

У 1937 році був підданий катуванням у в'язниці НКВС у Ростові, де від чемпіона вимагали назвати номери рахунків і адреси закордонних банків, де він міг тримати свої заощадження, нібито отримані під час гастролей. Лише у 1938 році зміг вийти на волю завдяки громадському резонансу та міжнародному розголосу.

У 1939 році отримав звання заслуженого артиста республіки, був нагороджений орденом Трудового Червоного прапора.

У 1941 році, маючи 70 років, дав прощальний виступ у тульському цирку.

Мешкав у місті Єйську на Кубані. Під час окупації гітлерівськими військами відхилив пропозицію виїхати до Німеччини і тренувати там борців. Тримав у місті більярдну.

Після війни був заарештований большевиками за обвинуваченнями у співпраці з німцями, незабаром звільнений через відсутність доказів.

У 1945 році був удостоєний звання заслуженого майстра спорту.

Останні роки Іван Максимович доживав у злиднях; щоб вижити, був змушений міняти свої нагороди на хліб.

Помер 8 серпня 1949 року. Похований у міському парку Єйська. Могила кілька разів була сплюндрована.